Звернення до Комітету ВРУ з питань охорони здоров'я стосовно Рекомендацій парламентських слухань на тему: «Про сучасний стан та перспективи розвитку фармацевтичної галузі України»
Голові Комітету
Верховної Ради України
з питань охорони здоров'я
Т.Д. БАХТЕЄВІЙ
Шановна Тетяно Дмитрівно!
6 жовтня 2011 року Верховна Рада України прийняла Постанову №3901-VI «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про сучасний стан та перспективи розвитку фармацевтичної галузі України», яка піднімає низку актуальних питань стосовно діяльності та розвитку фармацевтичної галузі.
Разом з цим, певні рішення стосовно діяльності в фармацевтичній галузі підприємців, прийняті за результатами парламентських слухань, можуть мати негативні наслідки.
Одним із таких питань є введення кваліфікаційних вимог до фізичних осіб-підприємців, які провадять господарську діяльність з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами.
Введення кваліфікаційних вимог є додатковим регулюванням ринку фармацевтичних послуг, оскільки вимогами діючого законодавства, зокрема відповідними Ліцензійними умовами, вже передбачені чіткі кваліфікаційні вимоги до осіб, які безпосередньо займаються виробництвом лікарських засобів в умовах аптеки, оптовою і роздрібною торгівлею лікарськими засобами. Тобто, завідуючи аптеками, провізори та фармацевти повинні мати відповідну спеціальну освіту і відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам. Функції ж фізичної особи-підприємця не пов'язані безпосередньо із реалізацією лікарських засобів, а отже фахова фармацевтична освіта не повинна бути обов'язковим критерієм її діяльності. Введення таких обмежень порушує законодавство у сфері захисту економічної конкуренції, оскільки до власників, засновників та директорів юридичних осіб, що займаються виробництвом, оптовою, роздрібною реалізацією лікарських засобів жодних вимог не існує.
Другим болючим питанням є обмеження кількості аптечних закладів для фізичних осіб-підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування. Слід зазначити, що більшість аптек фізичних осіб-підприємців розташовані у місцях неліквідних для великих фармацевтичних мереж. Насамперед це стосується сільської місцевості. Загалом по Україні у сільській місцевості наразі функціонує 1815 аптек фізичних осіб-підприємців. Обмеження кількості аптечних закладів, які належать фізичним особам-підприємцям, призведе до катастрофічного зниження доступності лікарських засобів населенню у сільській місцевості. В місцях, де денна виручка складає від 500 до 1000 грн. великі аптечні мережі, юридичні особи економічно не зацікавленні у відкритті аптек та аптечних пунктів. Таким чином невеликі міста та села, сільські лікарні та амбулаторії, у разі введення обмежень для ФОП, залишаться без аптек та аптечних пунктів. Окрім фактора доступності лікарських засобів для населення, таке обмеження діяльності ФОП призведе до скорочення робочих місць та вивільнення кваліфікованих фахівців, зменшення сплати податків, надходжень до Пенсійного фонду та інших бюджетних відрахувань.
Враховуючи зазначене вище, для прийняття правильного рішення при підготовці проектів нормативно-правових актів щодо обмеження кількості аптечних закладів для фізичних осіб – підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування, Кабінету Міністрів України необхідно проаналізувати кількість аптечних закладів, відкритих у сільській місцевості великими аптечними мережами та іншими юридичними особами. Який відсоток у порівнянні із фізичними особами - підприємцями становлять такі заклади у місцевості із населенням від 1000 до 10000 осіб? До цієї роботи слід залучити не тільки громадські організації, але й місцеві адміністрації, сільські та селищні ради, які можуть надати вичерпну інформацію з цього питання.
Проаналізувавши норми проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», який був схвалений Верховною Радою України 20 жовтня 2011 року, можна зробити наступні розрахунки.
Для організації роботи аптечного закладу необхідна мінімальна кількість найманих працівників в 3 особи (завідуюча аптекою, відповідальна особа, провізор), а аптечних пунктів із мінімальною кількістю працівників – одна особа.
Згідно змін до Податкового кодексу України в частині спрощеної системи оподаткування виділяють 4 групи, на які поділяються платники єдиного податку та виходячи з можливості організації роботи, фізичні особи підприємці спрощенці другої та третьої групи отримують можливість утримувати щонайменше 3 аптеки, або 1 аптеку й 7 аптечних пунктів. Юридичні особи - спрощенці отримують можливість утримувати як максимум 16 аптек, або 1 аптеку й 47 аптечних пунктів. Кількість аптечних пунктів пропорційна кількості аптек, виходячи із мінімальної кількості найманих осіб, що працюють в цих аптечних закладах.
Такі розрахунки тягнуть за собою декілька суттєвих висновків в контексті вимог підпункту 2.6 Рекомендацій, схвалених постановою Верховної Ради України від 6.10.2011р. №3901-VI:
1. Розробка Кабінетом Міністрів України критеріїв обмеження кількості аптечних закладів для фізичних осіб – підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування повинна виходити із вимог п.291.4 ст. 291 Податкового кодексу України. На нашу думку, фіксований кількісний показник застосовувати недоцільно, оскільки аптека та аптечний пункт відрізняються за кількістю працюючих найманих працівників. Отже ФОП має право або збільшувати кількість аптечних пунктів на базі 1 аптеки, або збільшувати кількість аптек до 3, використовуючи працю 10 найманих працівників.
Фактично сам Податковий кодекс обмежує кількість аптечних закладів для фізичних осіб – підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування. Таким чином, достатньо введення у закон обмеження із посиланням на вимоги Податкового кодексу України.
В іншому випадку, якщо буде застосована формула один ФОП – один аптечний заклад, це крім зазначених вище наслідків, поставить ФОП, що займаються реалізацією лікарських засобів, у нерівні умови в порівнянні із іншими ФОП, яким дозволено використовувати працю 10 найманих осіб.
1. Якщо спрощена система оподаткування викликає необхідність обмеження кількості аптечних закладів, тоді Кабінет Міністрів України разом із обмеженнями кількості аптечних закладів для спрощенців ФОП, повинен обмежити кількість аптечних закладів для спрощенців - юридичних осіб, встановивши відповідну межу із посиланням на вимоги Податкового кодексу України. В іншому випадку, такі юридичні особи отримують конкурентні переваги як над ФОП – спрощенцями, так і над юридичними особами загальної системи оподаткування.
2. Податковий кодекс дає можливість здійснювати діяльність, обравши спрощену систему оподаткування, як фізичним особам-підприємцям так і юридичним особам. Таким чином наявність на ринку реалізації ФОП спрощенців ні в якому разі не порушує законодавчих вимог щодо захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.
Із останнього висновку випливає, що існування та діяльність фізичних осіб-підприємців спрощенців не несе в собі порушень конкурентних засад та законодавства, а тому вважаємо, що рекомендації щодо доручення Державній податковій службі України здійснити перевірку діяльності суб’єктів господарювання фізичних осіб-підприємців, які мають у складі більше одного аптечного закладу, на предмет дотримання вимог податкового законодавства є передчасним. Такі перевірки можливо здійснювати після визначення граничної кількості найманих працівників та аптечних закладів. Тобто після того, як зміни у Податковий кодекс України наберуть чинності. Разом з тим не слід залишати поза увагою юридичних осіб спрощенців.
В той же час на Парламентських слуханнях було піднято у п.2.11 дуже важливу проблему реалізації лікарських засобів через Інтернет.
Саме цей напрямок фармацевтичної діяльності потребує пильної уваги Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової служби, Державної служби лікарських засобів, інших органів державного нагляду (контролю). Адже розповсюдження фальсифікованих лікарських засобів найбільш ймовірне саме цим шляхом. Оскільки таку діяльність ведуть суб'єкти господарювання, які знаходяться на загальній системі оподаткування, слід звернути увагу на правильність та законність розрахунків із покупцями лікарських засобів, застосування при цьому РРО, оформлення відповідних розрахункових документів.
Іншим, не менш важливим питанням, є дотримання вимог якості лікарських засобів. Потребує ретельного вивчення питання їх транспортування від постачальника до покупця. В першу чергу це стосується наявності взагалі та достатньої кількості спеціально обладнаного автотранспорту для транспортування лікарських засобів із дотриманням температурного режиму, відносної вологості та інших передбачених виробником умов зберігання. Наявності у штаті достатньої кількості експедиторів із відповідною фармацевтичною освітою. У даному випадку від результатів таких перевірок залежить здоров'я громадян, які користуються послугами Інтернет-аптек.
Назрілим та актуальним є питання скасування вимоги щодо обов’язкової акредитації аптечних закладів, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 «Про затвердження Порядку державної акредитації закладу охорони здоров’я». Механізм акредитації дублює Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами та процеси пов'язані із отриманням таких ліцензій. Тобто механізм акредитації несе лише додаткові витрати та навантаження на суб'єктів господарювання, породжує корупцію.
На підставі вище викладеного, просимо Вас залучити представників Всеукраїнського об'єднання малого та середнього бізнесу «ФОРТЕЦЯ» та інших громадських об’єднань до підготовки заходів для реалізації рекомендацій, затверджених постановою Верховної Ради України від 06.10.2011р. №3901-VI, та інших питань стосовно розвитку фармацевтичної діяльності.
З повагою,
Голова Всеукраїнського об'єднання
малого та середнього бізнесу «ФОРТЕЦЯ» Оксана ПРОДАН
Голові Комітету
Верховної Ради України
з питань охорони здоров'я
Т.Д. БАХТЕЄВІЙ
Шановна Тетяно Дмитрівно!
6 жовтня 2011 року Верховна Рада України прийняла Постанову №3901-VI «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про сучасний стан та перспективи розвитку фармацевтичної галузі України», яка піднімає низку актуальних питань стосовно діяльності та розвитку фармацевтичної галузі.
Разом з цим, певні рішення стосовно діяльності в фармацевтичній галузі підприємців, прийняті за результатами парламентських слухань, можуть мати негативні наслідки.
Одним із таких питань є введення кваліфікаційних вимог до фізичних осіб-підприємців, які провадять господарську діяльність з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами.
Введення кваліфікаційних вимог є додатковим регулюванням ринку фармацевтичних послуг, оскільки вимогами діючого законодавства, зокрема відповідними Ліцензійними умовами, вже передбачені чіткі кваліфікаційні вимоги до осіб, які безпосередньо займаються виробництвом лікарських засобів в умовах аптеки, оптовою і роздрібною торгівлею лікарськими засобами. Тобто, завідуючи аптеками, провізори та фармацевти повинні мати відповідну спеціальну освіту і відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам. Функції ж фізичної особи-підприємця не пов'язані безпосередньо із реалізацією лікарських засобів, а отже фахова фармацевтична освіта не повинна бути обов'язковим критерієм її діяльності. Введення таких обмежень порушує законодавство у сфері захисту економічної конкуренції, оскільки до власників, засновників та директорів юридичних осіб, що займаються виробництвом, оптовою, роздрібною реалізацією лікарських засобів жодних вимог не існує.
Другим болючим питанням є обмеження кількості аптечних закладів для фізичних осіб-підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування. Слід зазначити, що більшість аптек фізичних осіб-підприємців розташовані у місцях неліквідних для великих фармацевтичних мереж. Насамперед це стосується сільської місцевості. Загалом по Україні у сільській місцевості наразі функціонує 1815 аптек фізичних осіб-підприємців. Обмеження кількості аптечних закладів, які належать фізичним особам-підприємцям, призведе до катастрофічного зниження доступності лікарських засобів населенню у сільській місцевості. В місцях, де денна виручка складає від 500 до 1000 грн. великі аптечні мережі, юридичні особи економічно не зацікавленні у відкритті аптек та аптечних пунктів. Таким чином невеликі міста та села, сільські лікарні та амбулаторії, у разі введення обмежень для ФОП, залишаться без аптек та аптечних пунктів. Окрім фактора доступності лікарських засобів для населення, таке обмеження діяльності ФОП призведе до скорочення робочих місць та вивільнення кваліфікованих фахівців, зменшення сплати податків, надходжень до Пенсійного фонду та інших бюджетних відрахувань.
Враховуючи зазначене вище, для прийняття правильного рішення при підготовці проектів нормативно-правових актів щодо обмеження кількості аптечних закладів для фізичних осіб – підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування, Кабінету Міністрів України необхідно проаналізувати кількість аптечних закладів, відкритих у сільській місцевості великими аптечними мережами та іншими юридичними особами. Який відсоток у порівнянні із фізичними особами - підприємцями становлять такі заклади у місцевості із населенням від 1000 до 10000 осіб? До цієї роботи слід залучити не тільки громадські організації, але й місцеві адміністрації, сільські та селищні ради, які можуть надати вичерпну інформацію з цього питання.
Проаналізувавши норми проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», який був схвалений Верховною Радою України 20 жовтня 2011 року, можна зробити наступні розрахунки.
Для організації роботи аптечного закладу необхідна мінімальна кількість найманих працівників в 3 особи (завідуюча аптекою, відповідальна особа, провізор), а аптечних пунктів із мінімальною кількістю працівників – одна особа.
Згідно змін до Податкового кодексу України в частині спрощеної системи оподаткування виділяють 4 групи, на які поділяються платники єдиного податку та виходячи з можливості організації роботи, фізичні особи підприємці спрощенці другої та третьої групи отримують можливість утримувати щонайменше 3 аптеки, або 1 аптеку й 7 аптечних пунктів. Юридичні особи - спрощенці отримують можливість утримувати як максимум 16 аптек, або 1 аптеку й 47 аптечних пунктів. Кількість аптечних пунктів пропорційна кількості аптек, виходячи із мінімальної кількості найманих осіб, що працюють в цих аптечних закладах.
Такі розрахунки тягнуть за собою декілька суттєвих висновків в контексті вимог підпункту 2.6 Рекомендацій, схвалених постановою Верховної Ради України від 6.10.2011р. №3901-VI:
1. Розробка Кабінетом Міністрів України критеріїв обмеження кількості аптечних закладів для фізичних осіб – підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування повинна виходити із вимог п.291.4 ст. 291 Податкового кодексу України. На нашу думку, фіксований кількісний показник застосовувати недоцільно, оскільки аптека та аптечний пункт відрізняються за кількістю працюючих найманих працівників. Отже ФОП має право або збільшувати кількість аптечних пунктів на базі 1 аптеки, або збільшувати кількість аптек до 3, використовуючи працю 10 найманих працівників.
Фактично сам Податковий кодекс обмежує кількість аптечних закладів для фізичних осіб – підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування. Таким чином, достатньо введення у закон обмеження із посиланням на вимоги Податкового кодексу України.
В іншому випадку, якщо буде застосована формула один ФОП – один аптечний заклад, це крім зазначених вище наслідків, поставить ФОП, що займаються реалізацією лікарських засобів, у нерівні умови в порівнянні із іншими ФОП, яким дозволено використовувати працю 10 найманих осіб.
1. Якщо спрощена система оподаткування викликає необхідність обмеження кількості аптечних закладів, тоді Кабінет Міністрів України разом із обмеженнями кількості аптечних закладів для спрощенців ФОП, повинен обмежити кількість аптечних закладів для спрощенців - юридичних осіб, встановивши відповідну межу із посиланням на вимоги Податкового кодексу України. В іншому випадку, такі юридичні особи отримують конкурентні переваги як над ФОП – спрощенцями, так і над юридичними особами загальної системи оподаткування.
2. Податковий кодекс дає можливість здійснювати діяльність, обравши спрощену систему оподаткування, як фізичним особам-підприємцям так і юридичним особам. Таким чином наявність на ринку реалізації ФОП спрощенців ні в якому разі не порушує законодавчих вимог щодо захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.
Із останнього висновку випливає, що існування та діяльність фізичних осіб-підприємців спрощенців не несе в собі порушень конкурентних засад та законодавства, а тому вважаємо, що рекомендації щодо доручення Державній податковій службі України здійснити перевірку діяльності суб’єктів господарювання фізичних осіб-підприємців, які мають у складі більше одного аптечного закладу, на предмет дотримання вимог податкового законодавства є передчасним. Такі перевірки можливо здійснювати після визначення граничної кількості найманих працівників та аптечних закладів. Тобто після того, як зміни у Податковий кодекс України наберуть чинності. Разом з тим не слід залишати поза увагою юридичних осіб спрощенців.
В той же час на Парламентських слуханнях було піднято у п.2.11 дуже важливу проблему реалізації лікарських засобів через Інтернет.
Саме цей напрямок фармацевтичної діяльності потребує пильної уваги Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової служби, Державної служби лікарських засобів, інших органів державного нагляду (контролю). Адже розповсюдження фальсифікованих лікарських засобів найбільш ймовірне саме цим шляхом. Оскільки таку діяльність ведуть суб'єкти господарювання, які знаходяться на загальній системі оподаткування, слід звернути увагу на правильність та законність розрахунків із покупцями лікарських засобів, застосування при цьому РРО, оформлення відповідних розрахункових документів.
Іншим, не менш важливим питанням, є дотримання вимог якості лікарських засобів. Потребує ретельного вивчення питання їх транспортування від постачальника до покупця. В першу чергу це стосується наявності взагалі та достатньої кількості спеціально обладнаного автотранспорту для транспортування лікарських засобів із дотриманням температурного режиму, відносної вологості та інших передбачених виробником умов зберігання. Наявності у штаті достатньої кількості експедиторів із відповідною фармацевтичною освітою. У даному випадку від результатів таких перевірок залежить здоров'я громадян, які користуються послугами Інтернет-аптек.
Назрілим та актуальним є питання скасування вимоги щодо обов’язкової акредитації аптечних закладів, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 «Про затвердження Порядку державної акредитації закладу охорони здоров’я». Механізм акредитації дублює Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами та процеси пов'язані із отриманням таких ліцензій. Тобто механізм акредитації несе лише додаткові витрати та навантаження на суб'єктів господарювання, породжує корупцію.
На підставі вище викладеного, просимо Вас залучити представників Всеукраїнського об'єднання малого та середнього бізнесу «ФОРТЕЦЯ» та інших громадських об’єднань до підготовки заходів для реалізації рекомендацій, затверджених постановою Верховної Ради України від 06.10.2011р. №3901-VI, та інших питань стосовно розвитку фармацевтичної діяльності.
З повагою,
Голова Всеукраїнського об'єднання
малого та середнього бізнесу «ФОРТЕЦЯ» Оксана ПРОДАН
