неділя, 22.10.2017

Розділ II. Адміністрування податків, зборів (обо'язкових платежів) (Статті 40 - 132)

ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

Стаття 40. Сфера застосування цього розділу 

40.1. Цей розділ визначає порядок адміністрування податків та зборів,  визначених у розділі I цього  Кодексу,  а  також  порядок контролю  за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у  випадках,  коли  здійснення  такого   контролю   покладено   на контролюючі органи. 
У разі  якщо  іншими  розділами  цього Кодексу або законами з питань   митної   справи    визначається    спеціальний    порядок адміністрування окремих податків,  зборів (обов'язкових платежів), використовуються правила,  визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи. 

Стаття 41. Контролюючі органи та органи стягнення 

41.1. Контролюючими органами є: 
41.1.1. органи  державної  податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних  цільових  фондів,  крім зазначених  у  підпункті  41.1.2  цього  пункту,  а також стосовно законодавства,  контроль  за  дотриманням  якого  покладається  на органи державної податкової служби; 
41.1.2. митні органи - щодо мита,  акцизного податку, податку на додану вартість,  інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію  України  або  територію  спеціальної митної  зони  або  вивезення  (пересилання)  товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони. 
41.2. Розмежування повноважень  і  функціональних  обов'язків між  контролюючими  органами  визначається  цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. 
41.3. Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків   податку   на  додану  вартість,  акцизного  податку  та екологічного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу  державної  податкової  служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.{ Пункт 41.3 статті 41 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
41.4. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності,   достовірності,   повноти   нарахування  та  сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів. 
41.5. Органами  стягнення   є   виключно   органи   державної податкової   служби,  які  уповноважені  здійснювати  заходи  щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також  державні  виконавці  в  межах своїх повноважень.  Стягнення податкового  боргу   за   виконавчими   написами   нотаріусів   не дозволяється. 

Стаття 42. Листування з платником податків 

42.1.  Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні   бути  складені  у  письмовій  формі,  відповідним  чином підписані та у  випадках,  передбачених  законодавством,  завірені печаткою такого контролюючого органу.{ Пункт 42.1 статті 42 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
42.2. Документи вважаються  належним  чином  врученими,  якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням,  податковою адресою) платника  податків  рекомендованим  листом  з  повідомленням   про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. 
42.3.  Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу,  повідомив контролюючий орган про  зміну податкової адреси,  він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових  даних  такого платника  податків  звільняється  від  виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим  органом  за  попередньою  податковою адресою  та  в  подальшому  повернених  як  таких,  що  не знайшли адресата.{ Пункт 42.3 статті 42 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
42.4.   З   платниками  податків,  які  подають  звітність  в електронній  формі,  листування  з  органами  державної податкової служби   може   здійснюватися   засобами  електронного  зв'язку  в електронній  формі  з  дотриманням  вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. 
На вимогу  платника  податків,  який   отримав   документ   в електронній формі,  орган державної податкової служби надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі  протягом трьох  робочих  днів  з  дня  надходження  відповідної  вимоги  (в письмовій або електронній формі) платника податків.{  Статтю  42  доповнено  пунктом 42.4 згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 

Стаття 43. Умови повернення помилково та/або надміру                 сплачених грошових зобов'язань 

43.1. Помилково   та/або   надміру  сплачені  суми  грошового зобов'язання підлягають поверненню  платнику  відповідно  до  цієї статті,  крім  випадків  наявності  у  такого платника податкового боргу. 
43.2. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення  помилково  та/або  надміру  сплаченої  суми  грошового зобов'язання  на  поточний  рахунок  такого  платника  податків  в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у  разі  відсутності  у  платника  податків   рахунку   в   банку, проводиться  лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. 
43.3. Обов'язковою  умовою  для  здійснення  повернення   сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім  повернення  надміру  утриманих  (сплачених)  сум податку  з  доходів  фізичних  осіб,  які  розраховуються  органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним  доходом  платника податку)  протягом  1095  днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. 
43.4. Платник податків подає заяву  на  повернення  помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування  коштів:  на  поточний  рахунок платника   податків  в  установі  банку;  на  погашення  грошового зобов'язання (податкового боргу) з  інших  платежів,  контроль  за справлянням  яких  покладено на контролюючі органи,  незалежно від виду бюджету;  повернення готівковими  коштами  за  чеком  у  разі відсутності у платника податків рахунку в банку. 
43.5. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення  двадцятиденного  строку  з  дня  подання  платником податків  заяви  готує  висновок  про  повернення  відповідних сум коштів  з  відповідного  бюджету  та  подає  його  для   виконання відповідному органові Державного казначейства України. 
На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення  помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. 
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність   передачі   Державному  казначейству  України  для виконання  висновку  про  повернення  відповідних  сум  коштів   з відповідного бюджету. 

Стаття 44. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності 

44.1. Для цілей оподаткування платники  податків  зобов'язані вести  облік  доходів,  витрат  та інших показників,  пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових  зобов'язань, на   підставі   первинних  документів,  регістрів  бухгалтерського обліку,  фінансової  звітності,  інших  документів,  пов'язаних  з обчисленням і сплатою податків і зборів,  ведення яких передбачено законодавством. 
Платникам податків   забороняється   формування    показників податкової  звітності,  митних  декларацій  на підставі даних,  не підтверджених  документами,  що  визначені  абзацом  першим  цього пункту. 
У випадках,   передбачених  статтею  216  Цивільного  кодексу України   (  435-15  ),  платники  податків  мають  право  вносити відповідні  зміни  до  податкової звітності у порядку, визначеному статтею  50 цього Кодексу. { Абзац третій пункту 44.1 статті 44 із змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
44.2. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку  на прибуток  використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. 
Платники  податку,  які  відповідно  до  Закону  України "Про бухгалтерський   облік   та   фінансову   звітність   в   Україні" ( 996-14 ) застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть  облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу.  Такі платники  податку  при  застосуванні положень  цього  Кодексу,  в яких міститься посилання на положення (стандарти)  бухгалтерського   обліку,   застосовують   відповідні міжнародні  стандарти фінансової звітності. { Пункт 44.2 статті 44 доповнено  новим  абзацом  згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
Платники  податку  на  прибуток  підприємств,  прибуток  яких оподатковується за  ставкою  нуль  відсотків  і  які  відповідають критеріям,  визначеним пунктом 154.6 статті 154 цього Кодексу,  та платники єдиного податку,  які відповідають критеріям,  визначеним підпунктом  4  пункту  291.4  статті  291  цього  Кодексу,  ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта  оподаткування  за  методикою,  затвердженою Міністерством фінансів  України. { Абзац третій пункту 44.2 статті 44 в редакції Закону N 4014-VI ( 4014-17 ) від 04.11.2011 } 
Методика бухгалтерського  обліку  тимчасових   та   постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України  "Про  бухгалтерський  облік  та  фінансову  звітність   в Україні" ( 996-14 ). 
44.3. Платники  податків  зобов'язані  забезпечити зберігання документів,  визначених  у  пункті  44.1  цієї  статті,  а   також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи,  не менш  як 1095  днів з дня подання податкової звітності,  для складення якої використовуються зазначені документи,  а у разі її неподання  -  з передбаченого   цим  Кодексом  граничного  терміну  подання  такої звітності. 
У разі ліквідації платника податків  документи,  визначені  у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш  як  1095  днів,  що  передували  даті  ліквідації   платника податків,  в  установленому  законодавством порядку передаються до архіву. 
44.4. Якщо документи,  визначені у пункті 44.1  цієї  статті, пов'язані    з    предметом   перевірки,   проведенням   процедури адміністративного  оскарження  прийнятого   за   її   результатами податкового   повідомлення-рішення  або  судового  розгляду,  такі документи  повинні  зберігатися   до   закінчення   перевірки   та передбаченого   законом   строку   оскарження   прийнятих   за  її результатами рішень та/або вирішення справи судом,  але  не  менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті. 
44.5. У  разі  втрати,  пошкодження або дострокового знищення документів,  зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків  зобов'язаний  у  п'ятиденний  строк  з  дня  такої події письмово повідомити орган державної податкової  служби  за  місцем обліку   в   порядку,   встановленому  цим  Кодексом  для  подання податкової звітності,  та митний орган,  яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. 
Платник податків  зобов'язаний  відновити  втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня,  що настає за днем надходження повідомлення   до  органу  державної  податкової  служби,  митного органу. 
У разі неможливості проведення перевірки платника податків  у випадках,  передбачених  цим підпунктом,  терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та  надання  документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків. 
44.6. У  разі  якщо  до  закінчення  перевірки або у терміни, визначені  в  абзаці  другому  пункту  44.7  цієї  статті  платник податків  не  надає  посадовим  особам органу державної податкової служби,  які проводять перевірку,  документи (незалежно від причин такого  ненадання,  крім  випадків  виїмки  документів  або іншого вилучення правоохоронними органами),  що підтверджують  показники, відображені  таким  платником  податків  у  податковій  звітності, вважається,  що такі документи були  відсутні  у  такого  платника податків на час складення такої звітності. 
Якщо платник   податків  після  закінчення  перевірки  та  до прийняття  рішення  контролюючим  органом  за  результатами  такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки  (у  випадках,  передбачених абзацами другим і четвертим пункту  44.7  цієї  статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим  органом  під  час розгляду ним питання про прийняття рішення.  {  Абзац  другий  пункту  44.6  статті  44  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
44.7. У  разі  якщо посадова особа контролюючого органу,  яка здійснює  перевірку,  відмовляється   з   будь-яких   причин   від врахування   документів,   наданих   платником  податків  під  час проведення перевірки,  платник податків має  право  до  закінчення перевірки  надіслати  листом  з  повідомленням  про  вручення та з описом  вкладеного  або  надати  безпосередньо  до   контролюючого органу,   який   призначив   проведення   перевірки,  копії  таких документів (засвідчені печаткою платника  податків  (за  наявності печатки)  та  підписом  платника  податків  -  фізичної  особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). 
Протягом трьох робочих днів з дня  отримання  акта  перевірки платник  податків  має  право  надати до контролюючого органу,  що призначив перевірку,  документи,  визначені в  акті  перевірки  як відсутні. 
У разі  якщо  під  час  проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані  у  передбаченому  абзацом  першим  цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня  завершення  перевірки,  проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. 
У разі якщо надіслані у передбаченому  абзацом  першим  цього пункту  порядку  документи  надійшли до контролюючого органу після завершення  перевірки  або  у  разі   надання   таких   документів відповідно до абзацу другого цього пункту,  контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки  та призначити  позапланову  документальну  перевірку  такого платника податків. 
44.8. Відокремлені  підрозділи,   які   визначені   платником окремого   податку,  повинні  вести  облік  з  такого  податку  за правилами, встановленими цим Кодексом. 

Стаття 45. Податкова адреса 

45.1. Платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. 
Податковою адресою   платника   податків   -  фізичної  особи визнається місце її проживання,  за яким вона береться на облік як платник податків в органі державної податкової служби. 
Платник податків  -  фізична  особа  може  мати  одночасно не більше однієї податкової адреси. 
45.2. Податковою  адресою  юридичної  особи   (відокремленого підрозділу  юридичної  особи)  є  місцезнаходження такої юридичної особи,  відомості про що містяться у  Єдиному  державному  реєстрі підприємств та організацій України. 
Податковою адресою   підприємства,   переданого   у   довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника. 

ГЛАВА 2. ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ 

Стаття 46. Податкова декларація (розрахунок) 

46.1. Податкова  декларація,  розрахунок  (далі  -  податкова декларація)  -  документ,  що подається платником податків (у тому числі  відокремленим  підрозділом  у  випадках,   визначених   цим Кодексом) контролюючому органу у строки,  встановлені законом,  на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата  податкового зобов'язання,   чи   документ,   що   свідчить  про  суми  доходу, нарахованого  (виплаченого)  на  користь  платників   податків   - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. 
Митні декларації прирівнюються до податкових  декларацій  для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. 
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. 
46.2. Платник податку на прибуток подає разом  з  відповідною податковою  декларацією  квартальну  або річну фінансову звітність (крім малих підприємств)  у  порядку,  передбаченому  для  подання податкової декларації. 
Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу  України  (  436-15  ), подають  разом  з  річною  податковою  декларацією річну фінансову звітність  у  порядку,  передбаченому   для   подання   податкової декларації. 
У складі   фінансової  звітності  платник  податків  зазначає тимчасові та постійні податкові різниці  за  формою,  встановленою Міністерством фінансів України. 
46.3. Якщо  згідно  з  правилами,  визначеними  цим Кодексом, податкова звітність з  окремого  податку  складається  наростаючим підсумком,   податкова   декларація   за  результатами  останнього податкового  періоду  року  прирівнюється  до  річної   податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається. 
46.4. Якщо  платник  податків  вважає,  що  форма  податкової декларації,  визначена центральним контролюючим органом,  збільшує або  зменшує  його  податкові зобов'язання,  всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору,  він має  право  зазначити  цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. 
У разі  необхідності  платник  податків  може  подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої  декларації,  які складені   за   довільною  формою,  що  вважатиметься  невід'ємною частиною  податкової  декларації.  Таке  доповнення  подається   з поясненням мотивів його подання. 
46.5. Форма  податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України. 
У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів,  що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами). 
Форма декларації  про  майновий  стан  і  доходи  (податкової декларації) встановлюється з урахуванням особливостей,  визначених пунктом 179.9 статті 179 цього Кодексу. 
Форма спрощеної податкової декларації, що передбачена пунктом 49.2 статті  49  цього  Кодексу,  та  порядок  переходу  платників податків  на  подання  такої  декларації  встановлюються Кабінетом Міністрів України. 
Форма, порядок та строки подання митної декларації,  а  також порядок  прийняття митним органом митної декларації визначаються з урахуванням вимог митного законодавства України. 
Державні органи,  які встановлюють відповідно до цього пункту форми  податкових  декларацій,  зобов'язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків. 
46.6. Якщо в  результаті  запровадження  нового  податку  або зміни  правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності. 
До визначення   нових   форм  декларацій  (розрахунків),  які набирають чинності для складання звітності з податкового  періоду, що   настає   за   податковим   періодом,  у  якому  відбулося  їх оприлюднення,  є чинними форми декларацій (розрахунків),  чинні до такого визначення. 
Після внесення  змін  до  нормативно-правових  актів з питань оподаткування  центральний  орган  державної   податкової   служби повинен   здійснити   заходи,   пов'язані   з   оприлюдненням   та застосуванням таких змін. 
Вимоги статей  46  -  50  цього  Кодексу  не  поширюються  на декларування  товарів  (продукції),  ввезених  на  митну територію України або вивезених з неї відповідно  до  митного  законодавства України  (крім  випадків,  визначених  у цих статтях),  а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та інше інформаційне декларування,  яке  містить  економічні  відомості  про  суб'єктів оподаткування, що не стосуються обчислення податків. 

Стаття 47. Особи, які несуть відповідальність за складення податкової звітності 

47.1. Відповідальність   за   неподання,   порушення  порядку заповнення документів податкової звітності,  порушення строків  їх подання    контролюючим   органам,   недостовірність   інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: 
47.1.1. юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які  відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків,  а також їх посадові особи. 
Відповідальність за   порушення   податкового   законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа,  до складу якої він входить; 
47.1.2. фізичні особи - платники податків та  їх  законні  чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом; 
47.1.3. податкові агенти. 

Стаття 48. Складення податкової декларації 

48.1. Податкова    декларація    складається    за    формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. 
Форма податкової   декларації   повинна   містити   необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та  змісту  відповідних податку та збору. 
48.2. Обов'язкові  реквізити  -  це  інформація,  яку повинна містити  форма  податкової  декларації  та  за  відсутності   якої документ  втрачає  визначений  цим  Кодексом  статус  із настанням передбачених законом юридичних наслідків. 
48.3. Податкова декларація повинна містити  такі  обов'язкові реквізити: 
тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); 
звітний (податковий)  період,  за  який  подається  податкова декларація; 
звітний (податковий) період,  що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); 
повне найменування  (прізвище,  ім'я,  по  батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; 
код платника податків  згідно  з  Єдиним  державним  реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; 
реєстраційний номер  облікової  картки  платника податків або серію та  номер  паспорта  (для  фізичних  осіб,  які  через  свої релігійні  переконання  відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків  та  повідомили  про  це відповідний  орган  державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); 
місцезнаходження (місце проживання) платника податків; 
найменування органу державної  податкової  служби,  до  якого подається звітність; 
дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); 
ініціали, прізвища  та  реєстраційні  номери облікових карток посадових осіб платника податків; 
підписи платника податку - фізичної  особи  та/або  посадових осіб   платника   податку,  визначених  цим  Кодексом,  засвідчені печаткою платника податку (за наявності). 
48.4. У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або   збору  та  є  необхідним  для  його  адміністрування,  форма податкової декларації  додатково  може  містити  такі  обов'язкові реквізити: 
відмітка про звітування за спеціальним режимом; 
код виду економічної діяльності (КВЕД) ( va375202-05 ); 
код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; 
індивідуальний податковий   номер   та  номер  свідоцтва  про реєстрацію платника податку на додану  вартість  згідно  з  даними реєстру   платників   податку   на   додану  вартість  за  звітний (податковий) період. 
48.5. Податкова декларація повинна бути підписана: 
48.5.1. керівником  платника   податків   або   уповноваженою особою,  а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку  та  подання  податкової  декларації  до  органу  державної податкової  служби.  У  разі  ведення  бухгалтерського  обліку  та подання податкової декларації  безпосередньо  керівником  платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; 
Достатнім  підтвердженням  справжності  документа  податкової звітності  є  наявність  оригіналу  підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку. { Підпункт 48.5.1 пункту  48.5  статті 48 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
48.5.2. фізичною  особою  -  платником  податків   або   його законним представником; 
48.5.3. особою,  відповідальною  за  ведення  бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно  із  договором  про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції. 
48.6. Якщо    податкова   декларація   подається   податковими агентами -  юридичними  особами,  вона  повинна   бути   підписана керівником  такого  агента  та  особою,  яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та  подання  податкової  декларації  такого агента,  а  якщо  податковим  агентом є платник податків - фізична особа - таким платником податків. 
48.7. Податкова звітність,  складена з порушенням  норм  цієї статті,  не  вважається  податковою  декларацією,  крім  випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.{  Пункт  48.7  статті  48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 

Стаття 49. Подання податкової декларації до органів державної                 податкової служби 

49.1. Податкова декларація  подається  за  звітний  період  в установлені   цим  Кодексом  строки  органу  державної  податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. 
49.2. Платник податків зобов'язаний  за  кожний  встановлений цим  Кодексом  звітний  період  подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку,  платником якого він  є,  відповідно  до цього  Кодексу  незалежно  від  того,  чи  провадив  такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. 
Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за  ставкою  нуль  відсотків відповідно до пункту 154.6 статті 154 цього  Кодексу,  подають  органам  державної   податкової   служби декларації  (розрахунки)  з  податку  на  прибуток  підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом. 
49.3.  Податкова  декларація  подається  за  вибором платника податків,  якщо  інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:  {  Абзац  перший  пункту  49.3  статті  49  із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
а) особисто  платником  податків  або  уповноваженою  на   це особою; 
б) надсилається  поштою  з  повідомленням  про  вручення та з описом вкладення; 
в) засобами  електронного  зв'язку  в  електронній  формі   з дотриманням  умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. 
49.4. Платники податків,  що належать до великих та  середніх підприємств,  подають  податкові  декларації  до  органу державної податкової служби в електронній формі  з  дотриманням  умови  щодо реєстрації   електронного   підпису  підзвітних  осіб  у  порядку, визначеному законодавством. 
49.5. У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку   зобов'язаний   здійснити  таке  відправлення  на  адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж  за десять  днів  до  закінчення  граничного строку подання податкової декларації,  визначеного  цією  статтею,  а при поданні податкової звітності  в  електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.{  Пункт  49.5  статті  49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
49.6. У разі втрати або зіпсуття  поштового  відправлення  чи затримки  його  вручення органу державної податкової служби з вини оператора поштового зв'язку,  такий оператор несе відповідальність відповідно до закону.  У такому разі платник податків звільняється від  будь-якої  відповідальності  за  неподання  або   несвоєчасне подання такої податкової декларації. 
Платник податків  протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення  про  втрату  або  зіпсуття  поштового   відправлення зобов'язаний   надіслати  поштою  або  надати  особисто  (за  його вибором)  органу  державної  податкової  служби  другий  примірник податкової  декларації  разом з копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення. 
49.7. Незалежно  від  факту  втрати   або   зіпсуття   такого поштового  відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму  податкового  зобов'язання,  самостійно визначену  ним  у  такій податковій декларації,  протягом строків, установлених цим Кодексом. 
49.8. Прийняття податкової  декларації  є  обов'язком  органу державної   податкової   служби.   Під  час  прийняття  податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби,  в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів,  передбачених  пунктами  48.3  та 48.4 статті 48 цього Кодексу.  Інші  показники,  зазначені  в   податковій   декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. 
49.9. За  умови  дотримання  платником  податків  вимог  цієї статті посадова особа органу державної податкової служби,  в якому перебуває  на  обліку платник податків,  зобов'язана зареєструвати податкову  декларацію  платника  датою  її  фактичного   отримання органом державної податкової служби. 
За умови  дотримання  вимог,  встановлених  статтями  48 і 49 цього  Кодексу  податкова  декларація,  надана  платником,   також вважається прийнятою: 
49.9.1. за  наявності  на  всіх  аркушах,  з яких складається податкова декларація та,  за бажанням  платника  податків,  на  її копії,  відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація,  із зазначенням дати її  отримання, або  квитанції  про  отримання  податкової  декларації  у  разі її подання засобами електронного зв'язку,  або поштового повідомлення з  відміткою  про  вручення органу державної податкової служби,  у разі надсилання податкової декларації поштою; 
49.9.2. у разі,  якщо орган державної  податкової  служби  із дотриманням  вимог  пункту  49.11  цієї  статті  не надає платнику податків  повідомлення  про   відмову   у   прийнятті   податкової декларації  або  у випадках,  визначених цим пунктом,  не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. 
49.10. Відмова посадової особи  органу  державної  податкової служби  прийняти  податкову  декларацію  з  будь-яких  причин,  не визначених цією статтею,  у  тому  числі  висунення  будь-яких  не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну  показників  такої  податкової  декларації,  зменшення   або скасування   від'ємного   значення   об'єктів  оподаткування,  сум бюджетних   відшкодувань,   незаконного   збільшення    податкових зобов'язань тощо) забороняється. 
49.11. У  разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації,  заповненої з  порушенням вимог  пунктів  48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу,  такий орган державної податкової служби зобов'язаний  надати  такому  платнику податків  письмове  повідомлення  про  відмову  у  прийнятті  його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: 
49.11.1. у  разі  отримання  такої   податкової   декларації, надісланої  поштою  або засобами електронного зв'язку,  - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; 
49.11.2. у  разі  отримання   такої   податкової   декларації особисто  від  платника  податку  або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання. 
49.12. У разі отримання відмови органу  державної  податкової служби  у  прийнятті  податкової  декларації  платник податків має право: 
49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; 
49.12.2. оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу. 
49.13. У разі якщо  в  установленому  законодавством  порядку буде  встановлено  факт  неправомірної  відмови  органом державної податкової  служби  (посадовою  особою)  у  прийнятті   податкової декларації,  остання  вважається  прийнятою  у  день її фактичного отримання органом державної податкової служби. 
49.14. За кожною  заявою  платника  податків  щодо  порушення посадовою  особою органу державної податкової служби цієї статті в обов'язковому   порядку   проводиться    службове    розслідування відповідно до закону. 
За результатами  такого  розслідування  винна  посадова особа органу    державної    податкової    служби    притягується     до відповідальності відповідно до закону. 
49.15.  Податкова  декларація,  надіслана  платником податків або його представником поштою або засобами  електронного  зв'язку, вважається  неподаною  за  умови  її  заповнення з порушенням норм пунктів  48.3  і  48.4  статті  48  цього  Кодексу  та  надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.{  Пункт  49.15  статті 49 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
49.16. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації   платник   податків  зобов'язаний  погасити  податкове зобов'язання,  самостійно  визначене  ним   у   такій   податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом. 
49.17. Центральний орган виконавчої влади,  відповідальний за процеси  інформатизації   в   Україні,   впроваджує   та   утримує автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" для надання послуг  з  подання  за  допомогою  мережі  Інтернет  в електронному   вигляді   звітності,  обов'язковість  подання  якої встановлено  законодавством,   до   міністерств,   інших   органів державної   влади   та   фондів  загальнообов'язкового  державного страхування. 
Автоматизована система  "Єдине  вікно   подання   електронної звітності"   повинна   забезпечувати   підтримку   роботи  засобів електронного  цифрового   підпису   всіх   акредитованих   центрів сертифікації  ключів,  що  працюють на ринку України відповідно до чинного законодавства. 
Опис форматів (стандартів), структура електронних документів, що  забезпечує  подання  електронної  звітності до автоматизованої системи  "Єдине  вікно  подання  електронної  звітності",  повинні розміщуватися та підтримуватися в актуальному стані на безоплатній для  користувачів  основі   на   загальнодоступних   інформаційних ресурсах  Міністерства  фінансів  України та тих органів державної влади,  до  яких  обов'язковість  подання  звітності   встановлена законодавством. 
Автоматизована система   "Єдине   вікно  подання  електронної звітності" та всі її компоненти є державною власністю. 
За допомогою автоматизованої  системи  "Єдине  вікно  подання електронної  звітності"  або її компонентів можуть надаватися інші послуги. 
49.18. Податкові декларації,  крім випадків, передбачених цим Кодексом,  подаються  за  базовий звітний (податковий) період,  що дорівнює: 
49.18.1. календарному місяцю (у  тому  числі  в  разі  сплати місячних  авансових  внесків)  - протягом 20 календарних днів,  що настають  за  останнім  календарним  днем  звітного  (податкового) місяця; 
49.18.2. календарному  кварталу  або календарному півріччю (у тому числі в  разі  сплати  квартальних  або  піврічних  авансових внесків)  - протягом 40 календарних днів,  що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); 
49.18.3. календарному  року,  крім   випадків,   передбачених підпунктами   49.18.4  та  49.18.5  цього  пункту  -  протягом  60 календарних  днів,  що  настають  за  останнім  календарним   днем звітного (податкового) року; 
49.18.4. календарному  року  для  платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним; 
49.18.5. календарному року для платників  податку  на  доходи фізичних  осіб  -  підприємців - протягом 40 календарних днів,  що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. 
49.19. Якщо податкова декларація за  квартал,  півріччя,  три квартали  або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів,  з яких  складаються  такі квартал,  півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків),  згідно з відповідним розділом цього Кодексу,  зазначена податкова  декларація подається у строки,  визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду. 
Для цілей  цього  Кодексу  під  терміном   "базовий   звітний (податковий)  період"  слід  розуміти  перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу. 
49.20. Якщо   останній   день   строку   подання   податкової декларації  припадає  на вихідний або святковий день,  то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день,  що  настає за вихідним або святковим днем. 
Граничні строки  подання  податкової  декларації  можуть бути збільшені за  правилами  та  на  підставах,  які  передбачені  цим Кодексом. 
49.21. Якщо  згідно  з  відповідним  розділом цього Кодексу з питань окремого податку,  збору  звітний  (податковий)  період  не встановлено,   податкова   декларація   подається   та   податкове зобов'язання сплачується у строки,  передбачені  цим  пунктом  для місячного базового звітного (податкового) періоду,  крім випадків, коли подання податкової декларації не передбачено  таким  розділом цього Кодексу. 

Стаття 50. Внесення змін до податкової звітності 

50.1. У   разі   якщо  у  майбутніх  податкових  періодах  (з урахуванням  строків  давності,  визначених  статтею   102   цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у   раніше  поданій  ним  податковій  декларації  (крім  обмежень, визначених  цією  статтею),  він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання  уточнюючого розрахунку. { Абзац перший пункту 50.1 статті 50  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації  за  будь-який  наступний  податковий період,  протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. 
Платник  податків,  який  самостійно  виявляє  факт заниження податкового     зобов'язання    минулих    податкових    періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: { Абзац третій пункту 50.1 статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
а) або  надіслати  уточнюючий  розрахунок  і  сплатити   суму недоплати  та  штраф  у  розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; 
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у  якому  виявлено  факт   заниження   податкового   зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання  з цього податку. 
Якщо після   подачі  декларації  за  звітний  період  платник податків подає  нову  декларацію  з  виправленими  показниками  до закінчення  граничного  строку  подання  декларації за такий самий звітний  період,  то  штрафи,  визначені  у   цьому   пункті,   не застосовуються. 
50.2.  Платник  податків  під  час  проведення документальних планових  та  позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше  податкових  декларацій за  будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. 
Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.{  Пункт  50.2  статті  50 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
50.3. У  разі  якщо   платник   податків   подає   уточнюючий розрахунок   до  податкової  декларації,  поданої  за  період,  що перевірявся,  відповідний  контролюючий   орган   має   право   на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період. 
{ ДЖЕРЕЛО тексту zakon.rada.gov.ua }


Стаття 51. Подання відомостей про суми виплачених доходів                 платникам податків - фізичним особам 
51.1. Податковий   агент   зобов'язаний  подавати  у  строки, встановлені цим  Кодексом  для  податкового  кварталу,  податковий розрахунок   сум  доходу,  нарахованого  (сплаченого)  на  користь платників податків,  а також сум нарахованого та утриманого з  них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку. 
51.2. У визначених цим Кодексом випадках розрахунки подаються в електронному вигляді. 

ГЛАВА 3. ПОДАТКОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ 

Стаття 52. Податкова консультація 
52.1.  За  зверненням  платників  податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного  використання окремих  норм  податкового  законодавства  протягом 30 календарних днів,  що  настають  за  днем  отримання  такого  звернення  даним контролюючим органом.{  Пункт  52.1  статті  52 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
52.2. Податкова консультація має  індивідуальний  характер  і може  використовуватися виключно платником податків,  якому надано таку консультацію. 
52.3.  За  вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.{  Пункт  52.3  статті  52 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від  07.07.2011  -  набирає чинності з 1 січня 2012 року у частині запровадження електронної форми податкової консультації } 
52.4. Консультації  надаються  органом  державної  податкової служби або митним органом,  в якому платник податків перебуває  на обліку,  або  вищим  органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а  також  центральним  органом  державної  податкової  служби  або спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої  влади  в галузі митної справи. 
52.5. Контролюючі  органи  мають  право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. 
52.6.   Центральний   орган  контролюючого  органу  проводить періодичне  узагальнення  податкових  консультацій, які стосуються значної  кількості  платників податків або значної суми податкових зобов'язань,   та   затверджує   наказом   узагальнюючі  податкові консультації, які підлягають оприлюдненню.{  Статтю  52  доповнено  пунктом 52.6 згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 

Стаття 53. Наслідки застосування податкових консультацій 

53.1.  Не  може  бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або  електронній  формі,  а  також  узагальнюючої податкової   консультації,   зокрема,   на  підставі  того,  що  у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.{  Пункт  53.1  статті  53 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від  07.07.2011  -  набирає  чинності  з  1  січня  2012 року щодо запровадження електронної форми податкової консультації } 
53.2. Виключено. 
53.3. Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову  консультацію  контролюючого  органу, викладену  в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника  податків,  суперечить  нормам  або  змісту  відповідного податку чи збору. { Абзац перший пункту 53.3 статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 - набирає   чинності   з   1  січня  2012  року  щодо  запровадження електронної форми податкової консультації } 
Визнання судом  такої  податкової  консультації  недійсною  є підставою для надання нової податкової консультації з  урахуванням висновків суду. 

ГЛАВА 4. ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ПОДАТКОВИХ ТА/АБО ГРОШОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ, ПОРЯДОК ЇХ СПЛАТИ ТА ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ 

Стаття 54. Визначення сум податкових та грошових зобов'язань 

54.1. Крім випадків,  передбачених податковим законодавством, платник  податків  самостійно  обчислює  суму  податкового  та/або грошового  зобов'язання  та/або  пені,  яку  зазначає у податковій (митній)  декларації  або  уточнюючому  розрахунку,  що  подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.{  Пункт  54.1  статті  54 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
54.2. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку,  що  підлягає  утриманню  та  сплаті  (перерахуванню)  до бюджету  в  разі  нарахування/виплати  доходу  на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або  платником  податку,  який  отримує  доходи не від податкового агента,  в  момент  виникнення  податкового   зобов'язання,   який визначається за календарною датою,  встановленою розділом IV цього Кодексу для  граничного  строку  сплати  податку  до  відповідного бюджету. 
54.3. Контролюючий  орган  зобов'язаний  самостійно визначити суму грошових зобов'язань,  зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування  та/або  зменшення  (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми  податку  на  додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: { Абзац перший пункту 54.3  статті  54 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
54.3.1. платник  податків  не  подає  в  установлені   строки податкову (митну) декларацію; 
54.3.2. дані   перевірок   результатів   діяльності  платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань,   суми  бюджетного  відшкодування  та/або  від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення  суми  податку  на  додану  вартість  платника  податків, заявлених    у   податкових   (митних)   деклараціях,   уточнюючих розрахунках;{  Підпункт  54.3.2  пункту  54.3  статті 54 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
54.3.3. згідно з податковим та іншим  законодавством  особою, відповідальною   за   нарахування  сум  податкових  зобов'язань  з окремого податку або  збору,  застосування  штрафних  (фінансових) санкцій   та   пені,   у   тому   числі   за   порушення  у  сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; 
54.3.4. рішенням  суду,  що  набрало  законної  сили,   особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; 
54.3.5. дані  перевірок  щодо  утримання  податків  у джерела виплати,  в тому числі податкового агента,  свідчать про порушення правил  нарахування,  утримання  та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; 
54.3.6. результати    митного    контролю,   отримані   після закінчення  процедури  митного  оформлення  та  випуску   товарів, свідчать  про  заниження  або  завищення  податкових  зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях. 
54.4. У разі надходження від уповноважених органів  іноземних держав   документально   підтверджених   відомостей   щодо  країни походження,  вартісних,  кількісних або якісних характеристик, які мають  значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної  зони  або  вивезенні  (пересиланні)  товарів і предметів з митної території України або території  спеціальної  митної  зони, які  відрізняються  від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування  та податкові  зобов'язання  платника  податків шляхом проведення дій, визначених пунктом  54.3  цієї  статті,  на  підставі  відомостей, зазначених у таких документах. 
54.5. Якщо  згідно  з  нормами  цієї  статті  сума  грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність,  достовірність і повноту нарахування такої суми,  проте несе відповідальність за  своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку,  встановленому цим Кодексом. 

Стаття 55. Скасування рішень контролюючих органів 

55.1. Податкове   повідомлення-рішення  про  визначення  суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого  органу  може  бути  скасоване  контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури  його  адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. 
Процедура адміністративного   оскарження    рішень    органів державної податкової служби є дворівневою. 
55.2. Контролюючими органами вищого рівня є: 
Державна податкова  адміністрація  України  -  для  державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці  Крим,  областях, містах  Києві  та  Севастополі,  які  у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій; 
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи - для інших митних органів. 

Стаття 56. Оскарження рішень контролюючих органів 

56.1. Рішення,  прийняті  контролюючим  органом,  можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. 
56.2. У разі коли платник податків  вважає,  що  контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі  повноважень контролюючого органу,  встановлених цим Кодексом або  іншими  законами  України,  він  має  право   звернутися   до контролюючого  органу  вищого  рівня із скаргою про перегляд цього рішення. 
56.3. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає  за  потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних  днів,  що  настають  за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. 
Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних  податкових  адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. 
Скарги на  рішення  державних  податкових   адміністрацій   в Автономній Республіці Крим,  областях, містах Києві та Севастополі подаються до Державної податкової адміністрації України. 
56.4. Під   час   процедури   адміністративного    оскарження обов'язок  доведення  того,  що  будь-яке  нарахування,  здійснене контролюючим органом у  випадках,  визначених  цим  Кодексом,  або будь-яке   інше   рішення   контролюючого  органу  є  правомірним, покладається на контролюючий орган. 
Обов'язок доведення правомірності нарахування  або  прийняття будь-якого   іншого   рішення   контролюючим  органом  у  судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом. 
56.5. Платник   податків   одночасно   з   поданням    скарги контролюючому    органу   вищого   рівня   зобов'язаний   письмово повідомляти контролюючий  орган,  яким  визначено  суму  грошового зобов'язання  або  прийнято  інше  рішення,  про  оскарження  його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення. 
56.6. У разі коли  контролюючий  орган  приймає  рішення  про повне  або часткове незадоволення скарги платника податків,  такий платник податків має  право  звернутися  протягом  10  календарних днів,  наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня. 
56.7. У разі порушення платником податків вимог пунктів  56.3 і  56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення. 
56.8. Контролюючий  орган,  який  розглядає  скаргу  платника податків,  зобов'язаний  прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів,  наступних  за  днем  отримання скарги,  на  адресу  платника  податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. 
56.9. Керівник    (або    його    заступник)     відповідного контролюючого  органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду  скарги  платника   податків   понад   20-денний   строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів,  та  письмово  повідомити  про  це  платника   податків   до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. 
Якщо вмотивоване  рішення  за  скаргою  платника  податків не надсилається платнику  податків  протягом  20-денного  строку  або протягом строку,  продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його  заступника),  така  скарга  вважається  повністю задоволеною  на  користь  платника  податків з дня,  наступного за останнім днем зазначених строків. 
Скарга вважається  також  повністю  задоволеною  на   користь платника  податків,  якщо  рішення  керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не  було надіслано  платнику  податків  до  закінчення  20-денного  строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. 
56.10. Рішення Державної податкової адміністрації України  та спеціально  уповноваженого  центрального органу виконавчої влади в галузі  митної  справи,  прийняте  за  розглядом  скарги  платника податків,  є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку. 
56.11.   Не   підлягає   оскарженню   грошове   зобов'язання, самостійно визначене платником податків.{  Пункт  56.11  статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
56.12. Якщо  відповідно  до  цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає  грошове  зобов'язання  платника  податків  за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має  право  на  адміністративне  оскарження рішень  контролюючого  органу  протягом  30  календарних днів,  що настають  за  днем  надходження  податкового  повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. 
56.13. У  разі  коли останній день строків,  зазначених у цій статті,  припадає на вихідний або святковий  день,  останнім  днем таких  строків  вважається  перший  робочий  день,  що  настає  за вихідним або святковим днем. 
56.14. Строки      подання      скарги      на      податкове повідомлення-рішення   або  будь-яке  інше  рішення  контролюючого органу  можуть  бути  продовжені  за  правилами  і  на  підставах, визначених пунктом 102.6 статті 102 цього Кодексу. 
56.15. Скарга,  подана  із  дотриманням  строків,  визначених пунктом 56.3 цієї статті,  зупиняє  виконання  платником  податків грошових      зобов'язань,      визначених      у      податковому повідомленні-рішенні  (рішенні),  на  строк  від дня подання такої скарги   до  контролюючого  органу  до  дня  закінчення  процедури адміністративного оскарження. 
Протягом зазначеного  строку  податкові вимоги з податку,  що оскаржується,  не надсилаються,  а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. 
56.16. Днем   подання   скарги   вважається  день  фактичного отримання  скарги  відповідним  контролюючим  органом,  а  в  разі надсилання  скарги  поштою  - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення  із  скаргою, яка  зазначена  відділенням  поштового  зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. 
56.17. Процедура адміністративного оскарження закінчується: 
56.17.1. днем,   наступним   за   останнім    днем    строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше  рішення  відповідного  контролюючого  органу  у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; 
56.17.2. днем    отримання    платником    податків   рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; 
56.17.3. днем отримання платником податків рішення  Державної податкової  адміністрації  України  або  спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи; 
56.17.4. виключено; 
56.17.5. днем звернення платника  податків  до  контролюючого органу   із   заявою   про   розстрочення,  відстрочення  грошових зобов'язань, що оскаржувались. 
День закінчення   процедури   адміністративного    оскарження вважається   днем   узгодження   грошового  зобов'язання  платника податків.{  Підпункт  56.17.5  пункту 56.17 статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
56.18. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього  Кодексу,  платник  податків  має  право  оскаржити  в  суді податкове  повідомлення  -  рішення або інше рішення контролюючого органу  про  нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. 
Рішення контролюючого  органу,  оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. 
Процедура адміністративного оскарження  вважається  досудовим порядком вирішення спору. 
При зверненні  платника  податків  до  суду  з  позовом  щодо визнання   недійсним   рішення   контролюючого   органу    грошове зобов'язання  вважається  неузгодженим  до  дня  набрання  судовим рішенням законної сили.{  Пункт  56.18  статті 56 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
56.19. У разі коли  до  подання  позовної  заяви  проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або  інше  рішення контролюючого   органу   про  нарахування  грошового  зобов'язання протягом  місяця,  що  настає   за   днем   закінчення   процедури адміністративного  оскарження  відповідно  до  пункту  56.17  цієї статті. 
56.20. Вимоги  до  оформлення  скарги,  порядок  подання   та розгляду   скарг   встановлюється  центральним  органом  державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень. 
56.21. У   разі   коли   норма   цього   Кодексу   чи  іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли  норми  одного  і того ж нормативно-правового акта суперечать між  собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та   обов'язків   платників  податків  або  контролюючих  органів, внаслідок  чого  є  можливість  прийняти  рішення  на  користь  як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.{  Пункт  56.21  статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
56.22.  Якщо  платник  податків  оскаржує рішення податкового органу  в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду,  обвинувачення особи в ухиленні від  сплати  податків  не може  ґрунтуватися  на  такому  рішенні  контролюючого  органу  до закінчення   процедури   адміністративного   оскарження   або   до остаточного  вирішення справи судом.  Це правило не поширюється на випадки,  коли таке обвинувачення базується не тільки  на  рішенні контролюючого органу,  а й доведено на підставі додатково зібраних доказів    відповідно    до    вимог    кримінально-процесуального законодавства  України.  {  Абзац  перший пункту 56.22 статті 56 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
Порушення кримінальної  справи  за  будь-якими  приводами  та підставами  стосовно  платника   податків   або   його   службових (посадових)  осіб не може бути підставою для зупинення провадження у  справі  або  залишення  без  розгляду  скарги  (позову)  такого платника податків,  поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження. 

Стаття 57. Строки сплати податкового зобов'язання 

57.1. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити  суму податкового  зобов'язання,  зазначену  у  поданій  ним  податковій декларації,  протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем  відповідного  граничного строку,  передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
Податковий агент   зобов'язаний   сплатити  суму  податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку),  самостійно визначеного  ним  з  доходу,  що  виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої  виплати,  у  строки, передбачені цим Кодексом. 
Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник  податків  зобов'язаний  сплатити  до/або  на день подання митної  декларації.  {  Абзац  третій  пункту  57.1  статті  57 із змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
57.2. У разі коли  відповідно  до  цього  Кодексу  або  інших законів  України  контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання  платника  податків  з  причин,   не   пов'язаних   з порушенням   податкового  законодавства,  такий  платник  податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового  зобов'язання  у строки,   визначені  в  цьому  Кодексі,  а  якщо  такі  строки  не визначено,  - протягом 30 календарних днів,  що настають  за  днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. 
57.3. У  разі  визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за  підставами,  зазначеними  у  підпунктах  54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити  нараховану  суму  грошового  зобов'язання  протягом   10 календарних  днів,  що  настають  за  днем  отримання  податкового повідомлення-рішення,  крім випадків,  коли протягом такого строку такий  платник  податків  розпочинає  процедуру оскарження рішення контролюючого органу. 
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму   грошового   зобов'язання   платник   податків  зобов'язаний самостійно погасити  узгоджену  суму,  а  також  пеню  та  штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. 
57.4. Пеня та штрафні санкції,  нараховані на суму  грошового зобов'язання    (її    частку),    скасовану    за    результатами адміністративного  чи  судового   оскарження,   також   підлягають скасуванню,  а  якщо  такі  пеня  та  санкції були сплачені,  вони підлягають зарахуванню  в  рахунок  погашення  податкового  боргу, грошових  зобов'язань  або  поверненню  в  порядку,  встановленому статтею 43 цього Кодексу. 
57.5. Фізичні особи - платники  податків  повинні  сплачувати податки  і  збори,  що  встановлені  цим Кодексом,  через установи банків та поштові відділення. 
У разі коли зазначені особи проживають у сільській (селищній) місцевості,  вони  можуть  сплачувати  податки  і збори через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про  прийняття  податків  і зборів,  форма  якої  встановлюється центральним органом державної податкової служби. 

Стаття 58. Податкове повідомлення-рішення 

58.1. У  разі  коли  сума  грошового  зобов'язання   платника податків,   передбаченого  податковим  або  іншим  законодавством, контроль за дотриманням якого  покладено  на  контролюючі  органи, розраховується  контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів,  передбаченого для  громадян), або  у  разі  коли  за  результатами  перевірки контролюючий орган встановлює  факт  невідповідності  суми  бюджетного  відшкодування сумі,  заявленій  у  податковій  декларації,  або  зменшує  розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на  прибуток  або  від'ємного  значення  суми  податку  на  додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. 
Податкове повідомлення-рішення містить  підставу  для  такого нарахування  (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення)  суми  бюджетного  відшкодування   та/або   зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість;  посилання на норму  цього Кодексу та/або іншого закону,  контроль за виконанням якого покладено на контролюючі  органи,  відповідно  до  якої  був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку;  суму  зменшеного  (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення  від'ємного  значення  результатів  господарської діяльності   або   від'ємного  значення  суми  податку  на  додану вартість;  граничні строки сплати  грошового  зобов'язання  та/або строки   виправлення   платником  податків  показників  податкової звітності;   попередження   про   наслідки   несплати    грошового зобов'язання  або  внесення  виправлень  до  показників податкової звітності в установлений строк;  граничні строки,  передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. 
До податкового   повідомлення-рішення   додається  розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. 
Форма   та   порядок  (  z1440-10  )  надіслання  податкового повідомлення-рішення    і    розрахунку   грошового   зобов'язання визначається центральним контролюючим органом. 
58.2. Податкове       повідомлення-рішення       надсилається (вручається)  за  кожним окремим податком,  збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною   (фінансовою)   санкцією   за   порушення   норм  іншого законодавства,  контроль за дотриманням якого покладено  на  такий контролюючий орган,  та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. 
У разі  зменшення  (збільшення)  контролюючим  органом   суми бюджетного  відшкодування  та/або  зменшення  від'ємного  значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми  податку  на  додану  вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення. 
Контролюючий орган    веде    реєстр    виданих    податкових повідомлень-рішень щодо окремих платників податків. 
58.3. Податкове  повідомлення-рішення  вважається  надісланим (врученим) юридичній особі,  якщо його  передано  посадовій  особі такої   юридичної  особи  під  розписку  або  надіслано  листом  з повідомленням про вручення. 
Податкове повідомлення-рішення     вважається      надісланим (врученим)  фізичній  особі,  якщо  його вручено їй особисто чи її законному  представникові  або  надіслано  на  адресу  за   місцем проживання  або  останнього  відомого її місцезнаходження фізичної особи з  повідомленням  про  вручення.  У  такому  самому  порядку надсилаються  податкові  вимоги та рішення про результати розгляду скарг. 
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення   або   податкові  вимоги,  або  рішення  про результати розгляду скарги через відсутність за  місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу,  або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження  фактичного  місця  розташування  (місцезнаходження) платника    податків    або    з    інших    причин,     податкове повідомлення-рішення  або   податкова   вимога,  або  рішення  про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику  податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. 
У   разі   якщо  вручити  податкове  повідомлення  -  рішення неможливо через помилку,  допущену контролюючим органом, податкове повідомлення  -  рішення вважається таким,  що не вручено платнику податків.  {  Пункт  58.3  статті  58  доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
58.4. У разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи  про  злочини,  предметом якої є податки,  збори,  винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про  закриття  кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган  зобов'язаний  визначити  податкові зобов'язання  платника податків за податками та зборами,  несплата податкових зобов'язань за  якими  встановлена  рішенням  суду,  та прийняти  податкове  повідомлення-рішення про нарахування платнику таких  податкових  зобов'язань  і  застосування   стосовно   нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. 
Складання та   надсилання   платнику   податків   податкового повідомлення-рішення  за   податковими   зобов'язаннями   платника податків за податками та зборами,  несплата податкових зобов'язань за якими встановлена  рішенням  суду,  забороняється  до  набрання законної  сили  рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. 
Абзац другий цього пункту не застосовується,  коли  податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи. 

Стаття 59. Податкова вимога 

59.1. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки,  орган державної  податкової  служби  надсилає  (вручає)  йому  податкову вимогу   в  порядку  (  z1432-10  ),  визначеному  для  надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. 
Податкова вимога може  не  надсилатися,  якщо  загальна  сума податкового   боргу   платника   податків   не   перевищує  одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. 
59.2. Якщо контролюючий орган,  що  визначив  суми  грошового зобов'язання платника податків,  не є органом державної податкової служби,  такий контролюючий  орган  надсилає  відповідному  органу державної  податкової  служби  подання  про  здійснення  заходів з погашення податкового боргу платника податків,  а також розрахунок його  розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає    податкову    вимогу.    Форма    зазначеного   подання ( 1237-2010-п ) затверджується Кабінетом Міністрів України. 
59.3. Податкова   вимога   надсилається   не  раніше  першого робочого  дня  після  закінчення  граничного  строку  сплати  суми грошового зобов'язання. 
Податкова вимога   повинна   містити   відомості   про   факт виникнення грошового зобов'язання  та  права  податкової  застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок  погасити  податковий  борг  та  можливі  наслідки  його непогашення  в установлений строк,  попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути  предметом  податкової застави,  а  також  про  можливі  дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. 
59.4. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які  самостійно подали податкові декларації,  але не погасили суми податкових зобов'язань у  встановлені  цим  Кодексом  строки,  без попереднього надсилання           (вручення)           податкового повідомлення-рішення. 
59.5. У  разі  коли  у  платника  податків,  якому  надіслано (вручено)  податкову вимогу,  сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся  сума  податкового  боргу  такого  платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. 

Стаття 60. Відкликання податкового повідомлення-рішення                 і податкової вимоги 

60.1. Податкове  повідомлення-рішення  або  податкова  вимога вважаються відкликаними, якщо: 
60.1.1. сума   податкового   боргу   самостійно   погашається платником податків або органом стягнення; 
60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення  про  нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; 
60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму  грошового зобов'язання  раніше  прийнятого  податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; 
60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення  контролюючого  органу  або  сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; 
60.1.5. рішенням суду,  що набрало законної сили, зменшується сума    грошового    зобов'язання,    визначена    у   податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу,  або  сума  податкового боргу, визначена в податковій вимозі. 
60.2. У  випадках,  визначених  підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті,  податкова  вимога  вважається  відкликаною  у  день, протягом  якого  відбулося  погашення  суми  податкового  боргу  в повному обсязі. 
60.3. У випадках,  визначених підпунктом 60.1.2  пункту  60.1 цієї  статті,  податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються  відкликаними  з  дня  прийняття  контролюючим  органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги. 
60.4. У випадках,  визначених  підпунктами  60.1.3  і  60.1.5 пункту   60.1  цієї  статті,  податкове  повідомлення-рішення  або податкова вимога вважаються  відкликаними  з  дня  надходження  до платника  податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги,  які містять  зменшену  суму  грошового  зобов'язання  або податкового боргу. 
60.5. У  випадках,  визначених  підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті,  податкове повідомлення-рішення або податкова  вимога вважаються  відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду. 
60.6. Якщо  нарахована  сума   грошового   зобов'язання   або податкового  боргу  збільшується  внаслідок  їх  адміністративного оскарження,  раніше надіслане податкове  повідомлення-рішення  або податкова  вимога  не відкликаються.  На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на  суму  збільшення  податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається. 
60.7. Контролюючий орган,  який надіслав відповідному  органу державної  податкової  служби  подання,  визначене  у  пункті 59.2 статті  59  цього  Кодексу,  зобов'язаний  подати  такому   органу державної  податкової  служби  інформацію про скасування або зміну суми нарахованого  грошового  зобов'язання.  Зазначена  інформація надається   у  порядку  (  1237-2010-п  ),  визначеному  Кабінетом Міністрів України. 

ГЛАВА 5. ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ 

Стаття 61. Визначення податкового контролю та повноваження                 органів державної влади щодо його здійснення 

61.1. Податковий контроль - система  заходів,  що  вживаються контролюючими  органами з метою контролю правильності нарахування, повноти  і  своєчасності  сплати  податків  і  зборів,   а   також дотримання  законодавства  з  питань  регулювання  обігу  готівки, проведення   розрахункових   та  касових  операцій,  патентування, ліцензування  та  іншого  законодавства,  контроль  за дотриманням якого  покладено на контролюючі органи. { Абзац перший пункту 61.1 статті  61  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
Податковий контроль  у   частині   здійснення   заходів,   що вживаються   митними   органами  з  метою  перевірки  правильності нарахування,  повноти і своєчасності сплати податків і  зборів,  є складовою частиною митного контролю. 
61.2. Податковий контроль здійснюється органами,  зазначеними у статті 41 цього Кодексу,  в межах їх  повноважень,  встановлених цим Кодексом. 
61.3. Органи   Служби   безпеки  України,  внутрішніх  справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть  брати  безпосередньої  участі  у проведенні перевірок,  що здійснюються  контролюючими  органами,  та   проводити   перевірки суб'єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування. 
Стаття 62. Способи здійснення податкового контролю 
62.1. Податковий контроль здійснюється шляхом: 
62.1.1. ведення обліку платників податків; 
62.1.2. інформаційно-аналітичного   забезпечення   діяльності органів державної податкової служби; 
62.1.3. перевірок  та  звірок  відповідно  до   вимог   цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи,  у  порядку, встановленому  законами  України,  що  регулюють  відповідну сферу правовідносин. 

ГЛАВА 6. ОБЛІК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ 

Стаття 63. Загальні положення щодо обліку платників податків 
63.1. Облік платників податків  ведеться  з  метою  створення умов   для   здійснення   контролюючими   органами   контролю   за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих  фінансових санкцій,  дотримання податкового та іншого законодавства,  контроль за дотриманням якого покладено на  органи державної податкової служби. 
63.2. Взяттю  на  облік  або  реєстрації  в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків. 
Взяття на  облік  в  органах  державної   податкової   служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності  обов'язку  щодо  сплати того або іншого податку та збору. 
63.3. З   метою   проведення  податкового  контролю  платники податків підлягають реєстрації  або  взяттю  на  облік  в  органах державної  податкової  служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб,  місцем проживання особи (основне   місце   обліку),   а   також   за  місцем  розташування (реєстрації)  їх  підрозділів,  рухомого  та   нерухомого   майна, об'єктів    оподаткування    або   об'єктів,   які   пов'язані   з оподаткуванням або через  які  провадиться  діяльність  (неосновне місце обліку). 
Центральний орган  державної  податкової служби може прийняти рішення про зміну основного місця обліку платника податків. 
Об'єктами оподаткування   і    об'єктами,    пов'язаними    з оподаткуванням,  є  майно  та  дії,  у  зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів.  Такі об'єкти  за  кожним  видом  податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. 
Платник податків зобов'язаний стати на  облік  у  відповідних органах  державної  податкової  служби  за  основним та неосновним місцем  обліку,  повідомляти  про  всі  об'єкти  оподаткування   і об'єкти,  пов'язані з оподаткуванням,  органи державної податкової служби   за   місцезнаходженням   таких   об'єктів   у    порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби. 
Заява про  взяття  на  облік  платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний податковий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта  чи  підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню. 
63.4. Взяття  на облік платників податків - юридичних осіб та їх  відокремлених  підрозділів  здійснюється  після  їх  державної реєстрації   чи   включення  відомостей  про  них  до  відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України,  крім  випадків,  визначених цим Кодексом,  коли органами реєстрації  є  органи  державної  податкової   служби   або   коли проведення  державної  реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається. 
63.5. Всі  фізичні  особи  -  платники  податків  та   зборів реєструються   в   органах   державної  податкової  служби  шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. 
Фізичні особи   -   підприємці  та  особи,  які  мають  намір провадити незалежну професійну діяльність,  підлягають  взяттю  на облік  як  самозайняті особи в органах державної податкової служби згідно з цим Кодексом. 
63.6. Облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами. 
Порядок визначення    податкового    номера    встановлюється центральним органом державної податкової служби. 
Облік осіб,   які   через    свої    релігійні    переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової  служби,  ведеться за прізвищем,  ім'ям,  по батькові і серією та номером діючого паспорта.  У паспортах  зазначених  осіб органами   державної   податкової  служби  робиться  відмітка  про наявність у них права здійснювати будь-які платежі  за  серією  та номером   паспорта.   Порядок   внесення   відмітки   визначається центральним органом державної податкової служби. 
63.7. Орган державної податкової служби  зазначає  податковий номер  або  серію та номер паспорта (для фізичних осіб,  які через свої   релігійні   переконання   відмовляються    від    прийняття реєстраційного   номера  облікової  картки  платника  податків  та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби  і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах,  довідках, патентах, в  інших  документах  або  повідомленнях,  що  видаються  платнику податків або надсилаються йому. 
Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта  (для  фізичних  осіб,  які  через  свої  релігійні переконання  відмовляються  від  прийняття  реєстраційного  номера облікової  картки  платника  податків   та   повідомили   про   це відповідний  орган  державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) в усіх  податкових  деклараціях  (розрахунках,  звітах), платіжних   документах   щодо  податків  і  зборів,  у  фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством. 
63.8. Особливості  обліку  платників  податків  за   окремими податками,   а   також   окремих   категорій   платників  податків установлюються відповідними розділами цього Кодексу. 
63.9. Документи,  що подаються платниками податків для взяття на  облік  в органах державної податкової служби,  перевіряються у порядку,  встановленому центральним органом  державної  податкової служби,  і  в  разі  виявлення  помилок  або подання недостовірних відомостей повертаються для виправлення. Платники податків, які не подали  протягом  5 календарних днів,  наступних за днем отримання повернутих документів,  виправлених документів для взяття на облік в  органах  державної  податкової  служби або повторно подали такі документи  з  помилками,  несуть  відповідальність  відповідно  до закону. 
63.10. Центральним   органом   державної   податкової  служби визначаються: 
63.10.1. порядок обліку платників податків і зборів; 
63.10.2. перелік документів,  які  подаються  для  взяття  на облік   платників   податків,   а   також  порядок  подання  таких документів; 
63.10.3. форми  заяв,  свідоцтв  та   документів   з   питань реєстрації та обліку платників податків. 
63.11. Органи   державної   податкової   служби  забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному  банку  даних про  платників  податків  -  юридичних  осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків,  реєстрі платників податку  на додану   вартість,  реєстрі  неприбуткових  організацій  та  інших реєстрах,  що формуються та ведуться органами державної податкової служби  згідно  з  цим  Кодексом,  їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних. 
63.12. Інформація,   що   збирається,   використовується   та формується  органами  державної  податкової  служби  у  зв'язку  з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується   з   урахуванням   обмежень,   передбачених  для податкової інформації з обмеженим доступом. 

Стаття 64. Взяття на облік юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб 

64.1. Взяття  на  облік  за  основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених  підрозділів  як  платників  податків  та зборів  в  органах  державної  податкової  служби  здійснюється на підставі відомостей  з  реєстраційної  картки,  наданих  державним реєстратором  згідно  із  Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -  підприємців"  (  755-15  ),  не пізніше   наступного  робочого  дня  з  дня  отримання  зазначених відомостей органами державної податкової служби. 
64.2. Взяття на облік за  основним  місцем  обліку  платників податків  -  юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб,  для  яких  законом  установлені  особливості  їх  державної реєстрації  та  які  не  включаються до Єдиного державного реєстру підприємств  та  організацій  України,  здійснюється  не   пізніше наступного  робочого  дня  з  дня  надходження від них відповідної заяви,  яку платник податків зобов'язаний  подати  у  десятиденний строк  після  державної  реєстрації  (легалізації,  акредитації чи засвідчення факту створення іншим способом). 
64.3. Довідка  про  взяття   на   облік   платника   податків надсилається  (видається) платникам податків - юридичним особам та відокремленим підрозділам юридичних осіб наступного робочого дня з дня взяття на облік за основним місцем обліку. 
64.4. Військові  частини  зобов'язані протягом 10 календарних днів    після    реєстрації   військової   частини   як   суб'єкта господарювання стати на облік в органі державної податкової служби за місцем своєї дислокації згідно із пунктом 64.2 цієї статті.{  Пункт  64.4  статті  64 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011 } 
64.5. Підставою   для   взяття   на   облік  (внесення  змін, перереєстрації)  відокремленого  підрозділу  іноземної   компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, є належна акредитація (реєстрація, легалізація) такого підрозділу на території України згідно із законом. 
Для взяття  на  облік постійні представництва нерезидентів та відокремлені  підрозділи  іноземних  юридичних  осіб   зобов'язані звернутися  протягом  10  календарних  днів  з  дня  їх  державної реєстрації (акредитації,  легалізації) в установленому порядку або до   початку   провадження  господарської  діяльності,  якщо  така реєстрація не є обов'язковою згідно із законодавством,  до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням.  Взяття на облік таких платників податків здійснюється відповідно  до  пункту 64.2 цієї статті. 
У разі  встановлення  органом  державної податкової служби за результатами    податкового    контролю    ведення    нерезидентом господарської   діяльності   через   постійне   представництво  на території України без взяття на податковий облік складається  акт, який    надсилається   через   компетентний   орган   України   до компетентного органу іноземної  держави  для  організації  заходів стягнення. 
Форма   (   z1403-10   )   зазначеного   акта  затверджується центральним органом державної податкової служби.  
{  Абзац  п'ятий  пункту 64.5 статті 64 виключено на підставі Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 }  
64.6. На обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції та  договори  про  спільну діяльність  на території України без створення юридичних осіб,  на яких поширюються особливості податкового обліку  та  оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом. 
В органах   державної   податкової  служби  не  обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом.  Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку в органах  державної податкової служби та виконує обов'язки платника податків самостійно. 
Взяття на облік договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції здійснює платник податків - учасник, визначений відповідальним за утримання та внесення податків  до  бюджету  під час виконання договору або угоди. 
Взяття на   облік  договору  або  угоди  здійснюється  шляхом додаткового взяття на облік такого учасника як платника податків - відповідального  за  утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди. 
Заяву про взяття на облік такий платник податків зобов'язаний подати  протягом 10 календарних днів після реєстрації договору або угоди  або  після  набрання  ним  чинності,  якщо  відповідно   до законодавства реєстрація договору не проводиться. 
64.7. Центральний  орган державної податкової служби визначає порядок обліку платників податків в органах  державної  податкової служби  та  порядок  формування Реєстру великих платників податків ( z1372-10 ) на відповідний рік. 
У разі  включення  платника  податків  до   Реєстру   великих платників податків на нього поширюються особливості, визначені цим Кодексом для великих платників податків. 
Після включення  платника   податків   до   Реєстру   великих платників  податків  та отримання повідомлення центрального органу державної податкової служби про таке  включення  платник  податків зобов'язаний  стати  на  облік у спеціалізованому органі державної податкової служби,  що здійснює  податкове  супроводження  великих платників  податків,  з  початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр. 
Щодо великих платників податків,  які самостійно не стали  на облік  у  спеціалізованому  органі  державної  податкової  служби, центральний орган державної податкової служби має  право  приймати рішення  про  зміну  основного  місця  обліку та переведення їх на облік у спеціалізовані чи інші органи державної податкової служби. 
У разі відсутності за  місцем  реєстрації  великого  платника податків спеціалізованого органу державної податкової служби облік такого платника податків за рішенням центрального органу державної податкової   служби   здійснюється  або  територіально  найближчим спеціалізованим органом державної  податкової  служби,  або  іншим органом державної податкової служби. 
У разі  прийняття  рішення  про переведення великого платника податків на облік у спеціалізовану державну податкову інспекцію чи інший   орган   державної   податкової  служби  відповідні  органи державної податкової служби зобов'язані  протягом  20  календарних днів   після   прийняття   такого   рішення  здійснити  взяття  на облік/зняття з обліку такого платника податків. 
Великий  платник  податків,  щодо  якого  центральним органом державної  податкової  служби  прийнято рішення про переведення на облік у спеціалізовану державну податкову інспекцію чи інший орган державної  податкової служби,  після взяття його на облік за новим місцем  обліку   зобов'язаний   сплачувати   податки   за   місцем попереднього  обліку  в  органах  державної  податкової служби,  а подавати  податкову  звітність  та  виконувати   інші   обов'язки, передбачені  цим  Кодексом, за новим місцем обліку. { Абзац сьомий пункту  64.7 статті 64 в редакції Закону N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010 } 

Стаття 65. Облік самозайнятих осіб 

65.1. Взяття на облік фізичних осіб - підприємців  в  органах державної  податкової  служби  здійснюється за місцем їх державної реєстрації на підставі відомостей з реєстраційної картки,  наданих державним  реєстратором  згідно  із  Законом України "Про державну реєстрацію юридичних  осіб  та  фізичних   осіб   -   підприємців" ( 755-15 ). 
Приватні нотаріуси  та  інші  фізичні  особи,  умовою ведення незалежної  професійної  діяльності  яких  згідно  із  законом   є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи  іншого  документа (дозволу,  сертифіката тощо),  що підтверджує право фізичної особи на  ведення  незалежної  професійної   діяльності,   протягом   10 календарних днів після такої реєстрації зобов'язані стати на облік в органі державної податкової служби за  місцем  свого  постійного проживання. 
65.2. Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб  -  платників  податків  (далі  - Державний  реєстр)  записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької  діяльності,  незалежної  професійної  діяльності, перереєстрацію,  постановку  на облік,  зняття з обліку,  внесення змін стосовно самозайнятої особи,  а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. 
65.3. Для  взяття  на  облік  фізичної  особи,  яка має намір провадити незалежну  професійну  діяльність,  така  особа  повинна подати  заяву  та  документи  особисто  (надіслати  рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до  органу державної податкової служби за місцем постійного проживання. 
65.4. Орган  державної податкової служби відмовляє в розгляді документів,  поданих для  взяття  на  облік  особи,  яка  здійснює незалежну професійну діяльність, у разі: 
65.4.1. наявності    обмежень   на   провадження   незалежної професійної діяльності, встановлених законодавством; 
65.4.2. коли документи подані за неналежним місцем обліку; 
65.4.3. коли документи не відповідають встановленим  вимогам, подані  не в повному обсязі або коли зазначені в різних документах відомості є взаємно невідповідними; 
65.4.4. коли фізична особа вже взята на облік як  самозайнята особа; 
65.4.5. неподання   для  реєстрації  особою,  яка  має  намір провадити   незалежну   професійну   діяльність,   свідоцтва   про реєстрацію  чи  іншого документа (дозволу,  сертифіката тощо),  що підтверджує  право  фізичної  особи  на   провадження   незалежної професійної діяльності. 
Після усунення причин, що були підставою для відмови у взятті на облік самозайнятої особи,  фізична особа може  повторно  подати документи для взяття на облік. 
65.5. Взяття на облік самозайнятої особи здійснюється органом державної податкової служби не пізніше наступного робочого  дня  з дня  отримання  відповідних  відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви  (для  осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність). 
Довідка про  взяття  на  облік платника податків надсилається (видається) фізичній особі - підприємцю або  особі,  яка  здійснює незалежну  професійну  діяльність,  наступного  робочого дня з дня взяття на облік. 
65.6. Видача та заміна довідки про взяття на  облік  платника податків здійснюється безоплатно. 
65.7. Фізичній  особі,  яка  провадить  незалежну  професійну діяльність,  довідка  про  взяття  на  облік   платника   податків видається  органом  державної  податкової  служби  із  зазначенням строку,  якщо такий строк вказаний у свідоцтві про  реєстрацію  чи іншому документі (дозволі, сертифікаті тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності. 
65.8. Довідка про взяття на облік самозайнятої особи  втрачає чинність з моменту виникнення змін у даних про фізичну особу,  які зазначаються  у  такій  довідці,  та  підлягає  заміні  в   органі державної податкової служби. 
65.9. Самозайняті   особи  зобов'язані  подавати  до  органів державної податкової служби за місцем свого обліку  відомості  про зміну облікових даних протягом місяця з дня виникнення таких змін. 
Зміни до  відомостей  про самозайняту особу,  які містяться у Державному реєстрі, набирають чинності з дня внесення відповідного запису до такого реєстру. 
65.10. Внесення  до  Державного реєстру запису про припинення підприємницької  діяльності  фізичної  особи   -   підприємця   чи незалежної  професійної  діяльності  фізичної особи здійснюється у разі: 
65.10.1. визнання фізичної особи недієздатною  або  обмеження її   цивільної  дієздатності  -  з  дати  набрання  законної  сили відповідним рішенням суду; 
65.10.2. смерті фізичної особи, у тому числі оголошення такої особи померлою,  що підтверджується свідоцтвом про смерть (витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян,  інформацією органу  державної  реєстрації  актів  цивільного  стану),  а також визнання фізичної особи безвісно  відсутньою,  що  підтверджується судовим рішенням; 
65.10.3. внесення  до  Єдиного  державного  реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької    діяльності    фізичної    особи    - підприємця -    з    дати    державної    реєстрації    припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; 
65.10.4. реєстрації    припинення    незалежної   професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі - з дати реєстрації; 
65.10.5. закінчення строку, на який було видано свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл,  сертифікат тощо),  - з дати закінчення такого строку; 
65.10.6. заборони     судом    фізичній    особі    провадити підприємницьку діяльність або незалежну професійну діяльність -  з дати  набрання законної сили відповідним рішенням суду,  якщо інше не визначене у рішенні суду; 
65.10.7. наявності    обмежень    права    на     провадження підприємницької  діяльності або незалежної професійної діяльності, які встановлені законодавством,  - з дати надходження  відповідних документів  до органу державної податкової служби за місцем обліку фізичної особи, якщо інше не встановлено законом чи рішенням суду; 
65.10.8. анулювання чи скасування  згідно  із  законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо),  що  підтверджує  право  фізичної  особи   на   провадження підприємницької  або  незалежної професійної діяльності,  - з дати такого анулювання чи скасування. 
Державна реєстрація (реєстрація)  припинення  підприємницької чи  незалежної  професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного  реєстру  запису  про  припинення  такої  діяльності фізичною  особою  не  припиняє її зобов'язань,  що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної  діяльності, та  не  змінює  строків,  порядків  виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання. 
У разі коли після внесення до Державного реєстру  запису  про припинення  підприємницької  чи  незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність,  вважається, що вона   розпочала  таку  діяльність  без  взяття  її  на  облік  як самозайнятої особи. 

Стаття 66. Внесення змін до облікових даних платників                 податків 

66.1. Підставами   для   внесення  змін  до  облікових  даних платників податків є: 
66.1.1. інформація органів державної реєстрації; 
66.1.2. інформація банків та  інших  фінансових  установ  про відкриття (закриття) рахунків платників податків; 
66.1.3. документально  підтверджена інформація,  що надається платниками податків; 
66.1.4. інформація    суб'єктів    інформаційного     обміну, уповноважених  вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; 
66.1.5. рішення суду, що набрало законної сили; 
66.1.6. дані перевірок платників податків. 
66.2. Внесення змін до  облікових  даних  платників  податків здійснюється   у   порядку,   встановленому   центральним  органом державної податкової служби. 
66.3. У   разі   проведення   державної   реєстрації    зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється  адміністративно-територіальна  одиниця  та  орган державної  податкової служби,  в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район),  а також  у  разі  зміни податкової адреси платника податків, органами державної податкової служби  за   попереднім   та   новим   місцезнаходженням   (місцем проживання)  платника  податків  проводяться  процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. 
Підставою для зняття з  обліку  платника  податків  в  одному органі  державної  податкової  служби і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних,  що свідчать про належну   державну   реєстрацію   таких  змін  органами  державної реєстрації. 
У такому разі платник  податків  зобов'язаний  подати  органу державної  податкової служби за новим місцезнаходженням відповідну заяву   у   десятиденний   строк   від   дня   реєстрації    зміни місцезнаходження   (місця   проживання)   у  порядку,  визначеному центральним органом державної податкової служби.  У разі неподання такої  заяви  протягом  10  календарних  днів платник податків або посадові   особи   платника   податків   несуть   відповідальність відповідно до закону. 
66.4. Платники  податків  - юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов'язані подати органу державної  податкової  служби відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або  податкового  обліку  юридичної  особи,  її   відокремлених підрозділів, у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків,  шляхом подання заяви у порядку,  визначеному  центральним  органом  державної  податкової служби.   Відповідальність   за   неподання    такої    інформації визначається цим Кодексом. 
66.5. У  разі  виникнення  змін  у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з цією главою, платник  податків  зобов'язаний подати органу державної податкової служби, в якому він  обліковується,  уточнені  документи  протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів. 

Стаття 67. Підстави та порядок зняття з обліку в органах                 державної податкової служби юридичних осіб,                 їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб 

67.1. Підставами  для  зняття  з  обліку  в органах державної податкової служби юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є: 
67.1.1. повідомлення    чи    документальне     підтвердження державного  реєстратора  чи іншого органу державної реєстрації про проведення  державної  реєстрації  припинення   юридичної   особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи. 
У разі  коли  внаслідок  припинення   платника   податків   - юридичної  особи  шляхом  реорганізації  частина  його  податкових зобов'язань чи податкового  боргу  залишається  непогашеною,  такі податкові  зобов'язання  чи  борг  переходять  (розподіляються) до юридичних осіб - правонаступників реорганізованої юридичної  особи у порядку, визначеному цим Кодексом. 
У разі   коли   внаслідок   припинення  платника  податків  - юридичної  особи  шляхом  ліквідації   частина   його   податкових зобов'язань  чи  податкового  боргу залишається непогашеною,  такі податкові зобов'язання чи  борг  погашаються  за  рахунок  активів засновників  або  учасників такого підприємства,  якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність  за  зобов'язаннями  платника податків  відповідно  до  закону,  у  межах  повної або додаткової відповідальності,  а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого  підрозділу  юридичної особи - за рахунок юридичної особи незалежно від того,  чи є вона платником податку  та  збору, стосовно  якого виникло податкове зобов'язання або податковий борг таких філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу; 
67.1.2. наявність хоча б однієї з підстав, визначених пунктом 65.10 статті 65 цього Кодексу для самозайнятої особи. 
У випадках,  що стосуються самозайнятих осіб, зняття з обліку таких осіб здійснюється за відсутності  податкового  боргу  або  в разі його погашення за рахунок майна зазначеної фізичної особи, що переходить за правом спадщини у власність інших осіб, або визнання такого   податкового   боргу   безнадійним   і   списання  його  в установленому порядку, коли таке майно відсутнє або не з'являються інші  особи,  які  вступають  у  права спадщини незалежно від часу набуття таких прав. 
В інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються   непогашеними  після  ліквідації  платника  податків, визначеного  у  цій  статті,  вважаються  безнадійним   боргом   і підлягають   списанню  у  порядку  (  1231-2010-п  ),  визначеному Кабінетом Міністрів України. 
67.2. Органи  державної  податкової  служби  в  установленому законом  порядку  мають  право  звертатися  до  суду про винесення судового рішення щодо: 
припинення юридичних  осіб  або  підприємницької   діяльності фізичних осіб - підприємців; 
відміни державної  реєстрації  припинення  юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 
скасування державної   реєстрації    змін    до    установчих документів. 
67.3. У  разі  припинення  юридичної  особи  її  відокремлені підрозділи підлягають зняттю з обліку в контролюючих органах. 
Порядок зняття з обліку в органах державної податкової служби юридичних осіб,  їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб встановлюється центральним органом державної податкової служби. 
67.4. Договори про спільну діяльність знімаються з  обліку  в органах   державної   податкової   служби   після  їх  припинення, розірвання,  закінчення  строку  дії  такого  договору  чи   після досягнення   мети,  для  якої  вони  були  укладені,  визнання  їх недійсними у судовому порядку. 

Стаття 68. Інформація, що подається для обліку платників податків органами державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та іншимиорганами 

68.1. Орган державної реєстрації юридичних осіб  та  фізичних осіб  -  підприємців  не  пізніше  наступного  робочого дня з дати державної реєстрації такої особи,  державної реєстрації припинення юридичної  особи  чи  підприємницької  діяльності фізичної особи - підприємця, внесення будь-яких інших записів до Єдиного державного реєстру  юридичних  осіб  та  фізичних  осіб - підприємців повинен передати   відповідному   органу   державної   податкової   служби повідомлення  та  відомості  з  реєстраційної  картки про вчинення реєстраційних дій, передбачених законом. 
68.2. Органи, що здійснюють реєстрацію незалежної професійної діяльності  або  видають дозволи на право самостійного провадження такої   діяльності,   зобов'язані   подавати   органам   державної податкової  служби відомості з документа,  що підтверджує право на провадження такої діяльності,  щомісяця,  але не пізніше 10  числа наступного місяця. 
68.3. Органи,  що  ведуть облік або реєстрацію рухомого майна та  інших  активів,  які  є  об'єктом  оподаткування,  зобов'язані повідомляти  про  власників  та/або  користувачів  такого рухомого майна та інших активів,  розміщених на відповідній території,  або про  транспортні  засоби,  зареєстровані  у  цих  органах,  та  їх власників   органи   державної   податкової   служби   за    своїм місцезнаходженням  щомісяця,  але  не  пізніше 10 числа наступного місяця.  Порядок  (  1386-2011-п  ) такого повідомлення встановлює Кабінет Міністрів України. 
68.4. Державні  органи  повинні  подавати  органам  державної податкової служби іншу інформацію  у  випадках,  передбачених  цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України. 

Стаття 69. Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах 

69.1. Банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (як резидентам, так і нерезидентам) незалежно  від  організаційно-правової  форми, відокремленим   підрозділам  та  представництвам  юридичних  осіб, фізичним особам - підприємцям та фізичним  особам,  які  провадять незалежну  професійну  діяльність,  лише  за наявності документів, виданих органами державної  податкової  служби,  що  підтверджують взяття їх на облік у таких органах. 
69.2. Банки  та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про   відкриття   або   закриття   рахунка   платника податків -  юридичної  особи,  у  тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи,  чи самозайнятої фізичної особи до органу державної   податкової   служби,  в  якому  обліковується  платник податків,  протягом трьох робочих днів  з  дня  відкриття/закриття рахунка (включаючи день відкриття/закриття). 
У разі  відкриття  або  закриття  рахунка платника податків - банку, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, повідомлення надсилається в порядку, визначеному цим пунктом, лише в разі відкриття або закриття кореспондентського рахунка. 
У разі відкриття  або  закриття  власного  кореспондентського рахунка   банки   зобов'язані  надіслати  повідомлення  до  органу державної податкової служби,  в  якому  обліковуються,  в  строки, визначені цим пунктом. 
69.3. Орган   державної   податкової  служби  протягом  трьох робочих днів з дня отримання повідомлення від фінансової  установи про  відкриття  рахунка  зобов'язаний  направити  повідомлення про взяття рахунка на облік або відмову  у  взятті  органом  державної податкової служби рахунка на облік із зазначенням підстав. 
69.4. Датою  початку видаткових операцій за рахунком платника податків,  визначеного пунктом 69.1 цієї статті  (крім  банку),  у банках  та  інших фінансових установах є дата отримання банком або іншою   фінансовою   установою   повідомлення   органу   державної податкової  служби про взяття рахунка на облік в органах державної податкової служби. 
69.5.   Порядок  (  z1426-10  )  подання  та  форма  і  зміст повідомлень  про  відкриття/закриття рахунків платників податків у банках  та інших фінансових установах, перелік підстав для відмови органів  державної  податкової  служби  у взятті рахунків на облік визначаються  центральним  органом  державної податкової служби за погодженням  з  відповідними  державними  органами,  які регулюють діяльність фінансових установ. 
69.6. Банки та інші фінансові установи  за  невиконання  норм цієї статті несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом.  
{  Абзац  другий  пункту 69.6 статті 69 виключено на підставі Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 }  
69.7. Фізичні особи -  підприємці  та  особи,  які  провадять незалежну професійну діяльність,  зобов'язані повідомляти про свій статус банки  та  інші  фінансові  установи,  в  яких  такі  особи відкривають рахунки. 

Стаття 70. Державний реєстр фізичних осіб - платників податків 

70.1. Центральний орган державної податкової служби формує та веде  Державний  реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). 
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: 
громадянами України; 
іноземцями та  особами   без   громадянства,   які   постійно проживають в Україні; 
іноземцями та   особами   без   громадянства,  які  не  мають постійного  місця  проживання  в  Україні,   але   відповідно   до законодавства  зобов'язані  сплачувати  податки  в  Україні  або є засновниками юридичних осіб, створених на території України. 
Облік фізичних осіб -  платників  податків,  які  через  свої релігійні  переконання  відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків  та  повідомили  про  це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем,  ім'ям,  по  батькові  та серією  і  номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. 
70.2. До облікової картки фізичної особи - платника  податків та  повідомлення  (для  фізичних  осіб,  які  через свої релігійні переконання  відмовляються  від  прийняття  реєстраційного  номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: 
70.2.1. прізвище, ім'я та по батькові; 
70.2.2. дата народження; 
70.2.3. місце народження (країна,  область,  район, населений пункт); 
70.2.4. місце проживання,  а для іноземних громадян  -  також громадянство; 
70.2.5. серія,   номер  свідоцтва  про  народження,  паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий. 
70.3. До  інформаційної  бази  Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб: 
70.3.1. джерела отримання доходів; 
70.3.2. об'єкти оподаткування; 
70.3.3. сума нарахованих та/або отриманих доходів; 
70.3.4. сума нарахованих та/або сплачених податків; 
70.3.5. інформація про податкову знижку та  податкові  пільги платника податків. 
70.4. До  Державного реєстру вносяться відомості про державну реєстрацію,  реєстрацію  та  взяття  на  облік  фізичних  осіб   - підприємців і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Такі відомості включають: 
70.4.1. дати, номери записів, свідоцтв та інших документів, а також  підстави  державної  реєстрації,  реєстрації  та  взяття на облік,  припинення  підприємницької  чи   незалежної   професійної діяльності, інші реєстраційні дані; 
70.4.2. інформацію  про  державну  реєстрацію,  реєстрацію та взяття на облік змін у даних про особу,  заміну чи продовження дії довідок про взяття на облік; 
70.4.3. місце   провадження   діяльності,  телефони  та  іншу додаткову інформацію для зв'язку з фізичною особою  -  підприємцем чи особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність; 
70.4.4. види діяльності; 
70.4.5. громадянство  та  номер,  що використовується під час оподаткування в країні громадянства, - для іноземців; 
70.4.6. системи оподаткування із зазначенням періодів її дії. 
70.5. Фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент,  так  і  нерезидент),  для  якої  раніше  не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру,  зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному органу державної податкової служби  облікову картку фізичної особи - платника податків,  яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу. 
Фізична особа  -  платник податків,  яка через свої релігійні переконання  відмовляється  від  прийняття  реєстраційного  номера облікової  картки  платника податків,  зобов'язана особисто подати відповідному органу державної податкової  служби  повідомлення  та документи  для  забезпечення  її  обліку за прізвищем,  ім'ям,  по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт. 
Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків  або  повідомлення  (для  фізичних  осіб,  які через свої релігійні переконання відмовляються від  прийняття  реєстраційного номера  облікової  картки  платника  податків) до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою,  а  фізична  особа, яка  не  має  постійного  місця  проживання  в  Україні,  - органу державної податкової служби за місцем  отримання  доходів  або  за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. 
Для заповнення  облікової  картки  фізичної  особи - платника податків використовуються дані документа,  що посвідчує особу. Для заповнення   повідомлення  (для  фізичних  осіб,  які  через  свої релігійні переконання відмовляються від  прийняття  реєстраційного номера  облікової  картки платника податків) використовуються дані паспорта. 
Форма облікової картки фізичної особи - платника податків  та повідомлення   (для   фізичних  осіб,  які  через  свої  релігійні переконання  відмовляються  від  прийняття  реєстраційного  номера облікової   картки   платника   податків)  і  порядок  їх  подання встановлюються центральним органом державної податкової служби. 
Фізична особа несе  відповідальність  згідно  із  законом  за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі. 
70.6. Органи державної  реєстрації  актів  цивільного  стану, органи  внутрішніх  справ зобов'язані подавати відповідним органам державної податкової  служби  інформацію  щодо  зміни  даних,  які включаються   до   облікової  картки  фізичної  особи  -  платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця. 
Порядок ( 1386-2011-п ) подання такої інформації та взаємодії суб'єктів  інформаційних відносин визначається Кабінетом Міністрів України.{  Пункт  70.6  статті  70 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
70.7. Фізичні особи - платники податків зобов'язані  подавати органам державної податкової служби відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які  через  свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків  і  мають відмітку у паспорті),  протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом  подання  відповідної  заяви  за  формою  та   у   порядку, визначеними центральним органом державної податкової служби. 
70.8. Про  проведення  державної  реєстрації фізичної особи - платника податків у Державному реєстрі та внесення змін до  даних, які  містяться  у Державному реєстрі,  центральний орган державної податкової служби інформує орган державної податкової служби: 
70.8.1. за місцем обліку фізичної особи; 
70.8.2. за місцем проживання фізичної особи; 
70.8.3. за  місцем  отримання  доходів  чи  місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування фізичної особи. 
70.9. За   зверненням   платника   податків,  його  законного представника або уповноваженої особи  орган  державної  податкової служби  видає  документ,  що  засвідчує  реєстрацію  у  Державному реєстрі,  крім  осіб,  які  через   свої   релігійні   переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті. 
У такому документі зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків. 
Порядок  формування  реєстраційного  номера  облікової картки платника  податків  (  z1388-10  )  визначається та затверджується центральним органом державної податкової служби. 
Форма   (   z1388-10   )  документа  і  порядок  його  видачі встановлюються центральним органом державної податкової служби. 
70.10. Органом   державної   податкової   служби   за  місцем проживання фізичної особи - платника податків  на  прохання  такої особи  до паспорту можуть бути внесені (сьома,  восьма або дев'ята сторінки) дані про реєстраційний номер облікової  картки  платника податків з Державного реєстру. 
70.11. У  разі  виявлення  недостовірних  даних або помилок у поданій обліковій картці або повідомленні (для фізичних осіб,  які через  свої  релігійні  переконання  відмовляються  від  прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) фізичній особі  може  бути відмовлено у реєстрації та/або внесенні відмітки до паспорта або продовжено строк реєстрації. 
70.12. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або  серія  та  номер паспорта (для фізичних осіб,  які через свої релігійні переконання відмовляються від  прийняття  реєстраційного номера  облікової  картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний  орган  державної  податкової  служби  і  мають відмітку  у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування,  юридичними  особами  незалежно від організаційно-правових форм,  включаючи установи Національного банку України,  банки та інші фінансові установи,  біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами - підприємцями,  а також фізичними особами в  усіх  документах,  які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі: 
70.12.1. виплати доходів,  з яких утримуються податки  згідно із  законодавством  України.  Фізичні  особи  зобов'язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки  юридичним  та фізичним особам, що виплачують їм доходи; 
70.12.2. укладення   цивільно-правових  договорів,  предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки щодо сплати податків і зборів; 
70.12.3. відкриття  рахунків  у  банках  або інших фінансових установах,  а також у розрахункових документах під час  здійснення фізичними особами безготівкових розрахунків; 
70.12.4. заповнення  фізичними особами,  визначеними у пункті 70.1 цієї статті,  митних  декларацій  під  час  перетину  митного кордону України; 
70.12.5. сплати фізичними особами податків і зборів; 
70.12.6. проведення  державної  реєстрації  фізичних  осіб  - підприємців  або  видачі   таким   особам   спеціальних   дозволів (ліцензій,    патентів   тощо)   на   провадження   деяких   видів господарської   діяльності,   а   також   реєстрації    незалежної професійної діяльності; 
70.12.7. реєстрації майна та інших активів фізичних осіб,  що є об'єктом оподаткування, або прав на нього; 
70.12.8. подання   органам   державної   податкової    служби декларацій про доходи, майно та інші активи; 
70.12.9. реєстрації  транспортних  засобів,  що  переходять у власність фізичних осіб; 
70.12.10. оформлення фізичним особам пільг, субсидій та інших соціальних виплат з державних цільових фондів; 
70.12.11. в  інших  випадках,  визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами. 
70.13. Документи,   пов'язані   з    проведенням    операцій, передбачених   пунктом   70.12   цієї   статті,   які   не   мають реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та  номера  паспорта (для фізичних осіб,  які через свої релігійні переконання  відмовляються  від  прийняття  реєстраційного  номера облікової  картки  платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають  відмітку  у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України. 
70.14. Орган    державної    податкової    служби    зазначає реєстраційний  номер  облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб,  які  через  свої  релігійні переконання  відмовляються  від  прийняття  реєстраційного  номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили  про  це відповідний  орган  державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) у всіх повідомленнях, що надсилаються йому. 
Кожен платник податків  зазначає  реєстраційний  номер  своєї облікової  картки  платника  податків  або серію та номер паспорта (для  фізичних  осіб,  які  через   свої   релігійні   переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний  орган державної  податкової  служби  і мають відмітку у паспорті) в усіх звітних  або  інших  документах,  а  також   в   інших   випадках, передбачених законодавством України. 
70.15. Відомості з Державного реєстру: 
70.15.1. використовуються   органами   державної   податкової служби виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України; 
70.15.2. є інформацією з обмеженим доступом,  крім відомостей про взяття на облік фізичних  осіб  -  підприємців  та  осіб,  які провадять незалежну професійну діяльність. 
70.16. Органи    виконавчої   влади   та   органи   місцевого самоврядування,  самозайняті  особи,  податкові   агенти   подають безоплатно  в  порядку  (  1386-2011-п ) , встановленому Кабінетом Міністрів  України,  органам  державної податкової служби за своїм місцезнаходженням  інформацію  про  фізичних  осіб, що пов'язана з реєстрацією   таких  осіб  як  платників  податків,  нарахуванням, сплатою   податків   і   контролем   за   дотриманням  податкового законодавства   України,   із  зазначенням  реєстраційних  номерів облікових  карток  платника  податків або серії та номера паспорта (для   фізичних   осіб,   які  через  свої  релігійні  переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника  податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), зокрема: 
70.16.1. органи   виконавчої   влади   та   органи  місцевого самоврядування,  юридичні особи та  фізичні  особи  -  підприємці, податкові  агенти  - про дату прийняття на роботу або звільнення з роботи фізичних осіб протягом 40 календарних днів,  що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а також інформацію, передбачену статтею 51 цього Кодексу; 
70.16.2. органи внутрішніх справ -  про  фізичних  осіб,  які зареєстрували  своє  місце  проживання  у  відповідному населеному пункті чи які зняті з реєстрації в такому населеному  пункті,  про зміну фізичними особами прізвища, імені, по батькові, дати і місця народження,  транспортні засоби, щодо яких у фізичних осіб виникає або  припиняється  право  власності,  щомісяця,  але не пізніше 10 числа наступного місяця,  а також про втрачені, викрадені паспорти у  п'ятиденний  строк  від  дня  надходження  відповідних заяв від фізичних осіб та про паспорти померлих громадян щомісяця,  але  не пізніше 10 числа наступного місяця; 
70.16.3. органи  державної  реєстрації морських,  річкових та повітряних суден - про судна,  щодо яких у фізичних  осіб  виникає або припиняється   право   власності,  щомісяця,  але  не  пізніше 10 числа наступного місяця; 
70.16.4. органи державної реєстрації актів цивільного стану - про  фізичних  осіб,  які померли (для закриття облікових карток), щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця; 
70.16.5. органи,   що   здійснюють    реєстрацію    приватної нотаріальної,    адвокатської,    іншої   незалежної   професійної діяльності та видають свідоцтва про  право  на  провадження  такої діяльності, -    про    видачу   або   анулювання   реєстраційного посвідчення - у п'ятиденний строк від дня провадження  відповідної дії; 
70.16.6. органи    державної    реєстрації    прав    -   про оподатковуване нерухоме майно,  щодо якого у фізичних осіб виникає або  припиняється  право  власності,  щомісяця,  але не пізніше 10 числа наступного місяця; 
70.16.7. органи  опіки  і  піклування,  виховні,   лікувальні заклади, заклади соціального захисту населення та інші заклади, що відповідно  до  законодавства  здійснюють  опіку,  піклування  або управління   майном   підопічного,   зобов'язані  повідомляти  про встановлення  опіки  над  фізичними   особами,   визнаними   судом недієздатними,  опіку,  піклування і управління майном малолітніх, інших неповнолітніх фізичних осіб,  фізичних осіб, обмежених судом у  дієздатності,  дієздатних фізичних осіб,  над якими встановлене піклування у формі патронажу,  піклування  або  управління  майном фізичних  осіб,  визнаних  судом безвісно відсутніми,  а також про подальші зміни,  пов'язані із зазначеною опікою,  піклуванням  або управлінням майном, в органи державної податкової служби за місцем свого перебування не пізніше,  як протягом п'яти календарних  днів від дня прийняття відповідного рішення; 
70.16.8. інші  органи  виконавчої  влади  та органи місцевого самоврядування - інформацію про інші об'єкти оподаткування. 
70.17. Державний реєстр фізичних осіб  -  платників  податків формується  на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків  та  інших  обов'язкових  платежів.   Обліковим   карткам фізичних  осіб,  які  на  момент  набрання  чинності  цим Кодексом зареєстровані у  Державному  реєстрі  фізичних  осіб  -  платників податків та інших обов'язкових платежів,  присвоюються номери,  що відповідають  ідентифікаційним  номерам   платників   податків   - фізичних осіб. Документи про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та  інших  обов'язкових платежів,  видані  органами державної податкової служби у порядку, визначеному законодавством,  що діяло  до  набрання  чинності  цим Кодексом,  вважаються дійсними для всіх випадків, передбачених для використання реєстраційних номерів облікових карток фізичних осіб, не  підлягають  обов'язковій  заміні  та є такими,  що засвідчують реєстрацію фізичних осіб у  Державному  реєстрі  фізичних  осіб  - платників податків. 

ГЛАВА 7. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ 

Стаття 71. Визначення інформаційно-аналітичного забезпечення                 діяльності державної податкової служби 
71.1. Інформаційно-аналітичне     забезпечення     діяльності державної  податкової  служби  -  комплекс   заходів   із   збору, опрацювання  та використання інформації,  необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій  та завдань. 

Стаття 72. Збір податкової інформації 

72.1. Для  інформаційно-аналітичного  забезпечення діяльності державної  податкової  служби  використовується   інформація,   що надійшла: 
72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 
72.1.1.1. що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; 
72.1.1.2. що міститься у наданих великими платниками податків в  електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових  зобов'язань),  первинних  документах,  які ведуться в електронній  формі,  регістрах  бухгалтерського обліку, фінансовій звітності,  інших  документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів;{  Підпункт  72.1.1.2  підпункту  72.1.1  пункту 72.1 статті 72 із змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
72.1.1.3. про  фінансово  -  господарські  операції платників податків; 
72.1.1.4. про   застосування    реєстраторів    розрахункових операцій; 
72.1.2. від   органів  виконавчої  влади,  органів  місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація: 
72.1.2.1. про  об'єкти  оподаткування,  що  надаються  та/або реєструються   такими   органами.   Зазначена  інформація  повинна містити,  зокрема,  вид,  характеристики,   індивідуальні   ознаки об'єкта  оподаткування  (в  разі  наявності),  за якими його можна ідентифікувати; 
72.1.2.2. про результати здійснення  державного  контролю  за господарською діяльністю платника податків; 
72.1.2.3. що    міститься    у   звітних   документах   (крім персоніфікованої статистичної інформації,  фінансових звітів), які подаються  платником  податків  органам  виконавчої  влади  та/або органам місцевого самоврядування; 
72.1.2.4. про встановлені органами  місцевого  самоврядування ставки   місцевих  податків,  зборів  та  надані  такими  органами податкові пільги; 
72.1.2.5. про дозволи,  ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження   окремих   видів  діяльності,  яка  повинна  містити, зокрема: 
найменування платника податків,  якому видані  такі  дозволи, ліцензії, патенти; 
податковий номер  або  реєстраційний  номер  облікової картки фізичної особи; 
вид дозвільного документа; 
вид діяльності,  на  провадження   якої   видано   дозвільний документ; 
дату видачі дозвільного документа; 
строк дії  дозвільного  документа,  інформацію про припинення (зупинення)  дії  дозвільного  документа  із  зазначенням  підстав такого припинення (зупинення); 
сплату належних платежів за видачу дозвільного документа; 
перелік місць   провадження   діяльності,   на   яку   видано дозвільний документ; 
72.1.2.6. про  експортні  та  імпортні   операції   платників податків; 
72.1.3. від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; 
72.1.4. від   органів   влади   інших   держав,   міжнародних організацій або нерезидентів; 
72.1.5. від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю; 
72.1.6. для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також  використовується інша інформація,  оприлюднена як така,  що підлягає   оприлюдненню   відповідно   до   законодавства   та/або добровільно  чи  за  запитом  надана  органу  державної податкової служби в установленому законом порядку. 

Стаття 73. Отримання податкової інформації органами державної                 податкової служби 

73.1. Інформація,   визначена  у  статті  72  цього  Кодексу, безоплатно   надається   органам   державної   податкової   служби періодично   або  на  окремий  письмовий  запит  органу  державної податкової служби у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу. 
73.2. До  інформації,  що  надається   періодично,   належить інформація, визначена у підпунктах 72.1.1.1, 72.1.1.2, 72.1.1.3 (в частині   обов'язку   платника   податків   надавати   розшифровку податкового   кредиту   та   податкових   зобов'язань   у  розрізі контрагентів,  передбачених розділом V цього  Кодексу),  72.1.1.4, 72.1.2.1, 72.1.2.3, 72.1.2.4, 72.1.2.5, 72.1.2.6 підпункту 72.1.2, підпункті 72.1.5 статті 72 цього Кодексу. 
У разі коли іншими розділами цього Кодексу не визначено  інші строки надання такої інформації: 
73.2.1. інформація,   зазначена   у  підпунктах  72.1.2.1  та 72.1.2.5 підпункту 72.1.2 пункту 72.1  статті  72  цього  Кодексу, надається   органами   виконавчої   влади  та  органами  місцевого самоврядування щомісяця протягом 10 календарних  днів  місяця,  що настає за звітним; 
 73.2.2. інформація,  зазначена у підпункті 72.1.2.3 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72  цього  Кодексу,  надається  органами виконавчої  влади та органами місцевого самоврядування протягом 10 календарних днів з дня подання такої звітності відповідному органу виконавчої  влади  або  органу місцевого самоврядування.  Органами державної статистики  інформація  надається  відповідно  до  плану державних статистичних спостережень; 
73.2.3. інформація,  зазначена у підпункті 72.1.2.4 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72  цього  Кодексу,  надається  органами місцевого  самоврядування  не  пізніше  10 календарних днів з дати набрання чинності відповідним рішенням; 
73.2.4. інформація,  зазначена у підпункті 72.1.2.6 підпункту 72.1.2  пункту 72.1 статті 72 цього Кодексу,  надається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи   у   строк,   визначений   спільним   наказом   спеціально уповноваженого  центрального  органу  виконавчої  влади  в  галузі митної  справи  та центрального органу державної податкової служби України, але не рідше ніж кожні 10 календарних днів. 
Порядок подання  інформації  органам   державної   податкової служби ( 1245-2010-п ) визначається Кабінетом Міністрів України. 
73.3. Органи   державної   податкової   служби   мають  право звернутися до платників податків та інших суб'єктів  інформаційних відносин  із  письмовим  запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом),  необхідної для  виконання  покладених  на  органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. 
Такий запит підписується керівником  (заступником  керівника) органу  державної  податкової  служби  і  повинен  містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. 
Письмовий запит  про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин  за  наявності хоча б однієї з таких підстав: 
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку,  виявлено факти,  які свідчать  про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства  у  сфері  запобігання   та   протидії   легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства,  контроль за дотриманням  якого покладено на органи державної податкової служби; 
2) для  визначення  рівня  звичайних  цін  на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 
3)  виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях,  поданих  платником  податків;  { Абзац шостий пункту 73.3  статті  73  в  редакції  Закону  N  3609-VI  ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
4) щодо  платника  податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про  порушення правил заповнення податкової накладної; { Абзац пункту 73.3 статті 73 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
5)  у  разі проведення зустрічної звірки; { Абзац пункту 73.3 статті 73 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
6)  в інших випадках, визначених цим Кодексом. { Абзац пункту 73.3  статті  73  в  редакції  Закону  N  3609-VI  ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
Запит вважається врученим,  якщо його надіслано поштою листом з  повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку  платнику  податків  або  іншому  суб'єкту  інформаційних відносин або його посадовій особі. 
Платники податків  та  інші  суб'єкти  інформаційних відносин зобов'язані  подавати  інформацію,  визначену  у   запиті   органу державної  податкової  служби,  та  її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо  інше  не  передбачено  цим  Кодексом).  У  разі  коли запит складено з порушенням  вимог,  викладених  в  абзацах  першому  та другому цього пункту,  платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. 
Інформація на  запит  органу  державної   податкової   служби надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах,  встановлених  Законом  України  "Про  банки  і банківську діяльність" ( 2121-14 ). 
Порядок отримання  інформації  органами  державної податкової служби  за  їх  письмовим  запитом  (  1245-2010-п  ) визначається Кабінетом Міністрів України. 
73.4. Інформація  про  наявність  та  рух  коштів на рахунках платника податків надається в  обсягах  більших,  ніж  передбачені пунктом 73.3 цієї статті, банками та іншими фінансовими установами контролюючим  органам  за  рішенням  суду.  Для  отримання   такої інформації контролюючий орган звертається до суду. 
73.5. З   метою   отримання   податкової   інформації  органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. 
Зустрічною звіркою  вважається  співставлення даних первинних бухгалтерських та інших  документів  суб'єкта  господарювання,  що здійснюється   органами   державної   податкової  служби  з  метою документального підтвердження господарських відносин  з  платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків,  що здійснювалися  між  ними,  для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. 
Зустрічні  звірки  не  є  перевірками і проводяться в порядку ( 1232-2010-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України. 
За результатами  зустрічних  звірок складається довідка,  яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. 

Стаття 74. Обробка та використання податкової інформації 

74.1. Податкова  інформація,  зібрана  відповідно  до   цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або  безпосередньо  посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. 
Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом  державної  податкової служби. 
74.2. Зібрана   податкова   інформація   та   результати   її опрацювання використовуються для виконання  покладених  на  органи державної податкової служби функцій та завдань. 

ГЛАВА 8. ПЕРЕВІРКИ 

Стаття 75. Види перевірок 
75.1. Органи   державної   податкової   служби   мають  право проводити  камеральні,  документальні  (планові  або  позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. 
Камеральні та  документальні  перевірки  проводяться органами державної податкової служби в  межах  їх  повноважень  виключно  у випадках  та  у  порядку,  встановлених  цим Кодексом,  а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України,  контроль  за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. 
75.1.1. Камеральною  вважається перевірка,  яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних,  зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. 
75.1.2. Документальною   перевіркою   вважається   перевірка, предметом якої є своєчасність,  достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом  податків  та  зборів,  а також  дотримання  валютного та іншого законодавства,  контроль за дотриманням якого  покладено  на  контролюючі  органи,  дотримання роботодавцем  законодавства  щодо  укладення  трудового  договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка  проводиться  на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та  бухгалтерського  обліку,  ведення  яких  передбачено  законом, первинних документів,  які використовуються в  бухгалтерському  та податковому  обліку  і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів,  виконанням вимог  іншого  законодавства,  контроль  за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством  порядку  органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. 
Документальна планова  перевірка  проводиться  відповідно  до плану-графіка перевірок. 
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи  органу  державної  податкової  служби  і  проводиться   за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. 
Документальною виїзною  перевіркою вважається перевірка,  яка проводиться  за  місцезнаходженням  платника  податків  чи  місцем розташування  об'єкта права власності,  стосовно якого проводиться така перевірка. 
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. 
75.1.3. Фактичною  вважається  перевірка,  що здійснюється за місцем  фактичного  провадження  платником  податків   діяльності, розташування  господарських  або  інших  об'єктів  права власності такого платника.  Така перевірка  здійснюється  органом  державної податкової  служби  щодо  дотримання  норм  законодавства з питань регулювання  обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових   операцій,   ведення  касових  операцій,  наявності документа,  що  підтверджує  державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних  осіб  -  підприємців  відповідно  до  закону,  ліцензій, патентів,   свідоцтв,   у  тому  числі  про  виробництво  та  обіг підакцизних  товарів,  дотримання  роботодавцем законодавства щодо укладення  трудового  договору,  оформлення  трудових  відносин  з працівниками (найманими особами). 
До   введення   в   дію   положень   щодо  спрощеної  системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не проводиться фактична перевірка фізичної особи - підприємця, яка не  зареєстрована  платником  податку  на  додану   вартість,   та юридичної  особи,  яка  застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності,  що передбачає включення  податку  на  додану вартість  до складу єдиного податку. { Підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті  75  доповнено  абзацом  другим згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 }{  Підпункт  75.1.3  пункту  75.1  статті 75 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011, N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 

Стаття 76. Порядок проведення камеральної перевірки 

76.1. Камеральна  перевірка  проводиться  посадовими  особами органу державної податкової  служби  без  будь-якого  спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. 
Камеральній перевірці   підлягає   вся   податкова  звітність суцільним порядком. 
Згода платника податків на перевірку та його присутність  під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. 
76.2. Порядок  оформлення  результатів  камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. 

Стаття 77. Порядок проведення документальних планових                 перевірок 

77.1. Документальна    планова    перевірка    повинна   бути передбачена у  плані-графіку  проведення  планових  документальних перевірок. 
77.2. До  плану-графіка  проведення  документальних  планових перевірок відбираються платники податків,  які  мають  ризик  щодо несплати  податків  та  зборів,  невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. 
Періодичність проведення  документальних  планових  перевірок платників  податків  визначається  залежно  від  ступеня  ризику в діяльності таких платників податків,  який поділяється на високий, середній  та  незначний.  Платники  податків  з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше,  ніж  раз  на  три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. 
Порядок формування  та  затвердження  плану-графіка,  перелік ризиків  та  їх  поділ  за  ступенями  встановлюються  центральним органом державної податкової служби. 
Платники податків   -   юридичні   особи,   що   відповідають критеріям,  визначеним  пунктом  154.6 статті 154,  та у яких сума сплаченого до бюджету податку  на  додану  вартість  становить  не менше  п'яти  відсотків  від  задекларованого  доходу  за  звітний податковий період,  а  також  самозайняті  особи,  сума  сплачених податків   яких   становить   не   менше   п'яти   відсотків   від задекларованого доходу за звітний податковий  період,  включаються до  плану-графіка  не  частіше,  ніж  раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у  разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу. 
77.3. Забороняється    проведення   документальної   планової перевірки за окремими видами  зобов'язань  перед  бюджетами,  крім правильності  обчислення,  повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та  зобов'язань  за  бюджетними  позиками  і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. 
77.4. Про   проведення   документальної   планової  перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. 
Право на   проведення   документальної   планової   перевірки платника податків надається лише у випадку,  коли йому не  пізніше ніж  за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено  під  розписку  або  надіслано  рекомендованим  листом   з повідомленням   про   вручення   копію   наказу   про   проведення документальної планової  перевірки  та  письмове  повідомлення  із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. 
77.5. У  разі  планування  різними  контролюючими  органами у звітному  періоді  проведення  перевірки  одного  й  того   самого платника  податків така перевірка проводиться зазначеними органами одночасно.  Порядок  координації   проведення   планових   виїзних перевірок  органами  виконавчої влади,  уповноваженими здійснювати контроль   за   нарахуванням   та   сплатою   податків  та  зборів ( 1234-2010-п ), визначається Кабінетом Міністрів України. 
77.6. Допуск  посадових  осіб  органів  податкової  служби до проведення документальної планової виїзної перевірки  здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку,  передбаченому статтею 79  цього Кодексу. 
77.7. Строки  проведення  документальної  планової  перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. 
77.8. Перелік  матеріалів,  які  можуть  бути  підставою  для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. 
77.9. Порядок  оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. 

Стаття 78. Порядок проведення документальних позапланових                 перевірок 

78.1. Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: 
78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків  або отримання  податкової  інформації виявлено факти,  що свідчать про можливі порушення платником  податків  податкового,  валютного  та іншого  законодавства,  контроль за дотриманням якого покладено на органи державної  податкової  служби,  якщо  платник  податків  не надасть   пояснення   та   їх   документальні   підтвердження   на обов'язковий письмовий запит органу  державної  податкової  служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; 
78.1.2. платником  податків  не подано в установлений законом строк  податкову  декларацію  або  розрахунки,  якщо  їх   подання передбачено законом; 
78.1.3. платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з  відповідного  податку  за  період, який перевірявся органом державної податкової служби; 
78.1.4. виявлено   недостовірність   даних,  що  містяться  у податкових деклараціях,  поданих платником податків,  якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 
78.1.5. платником  податків  подано  в  установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до  акта  перевірки або    скаргу   на   прийняте   за   її   результатами   податкове повідомлення-рішення,  в яких  вимагається  повний  або  частковий перегляд   результатів   відповідної   перевірки   або  скасування прийнятого за її результатами податкового  повідомлення-рішення  у разі,   коли   платник  податків  у  своїй  скарзі  (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та  об'єктивний  їх  розгляд  неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань,  що стали  предметом оскарження; 
78.1.6. виключено; 
78.1.7. розпочато  процедуру  реорганізації  юридичної  особи (крім    перетворення),    припинення    юридичної    особи    або підприємницької  діяльності фізичної особи - підприємця,  порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків  або подано заяву про зняття з обліку платника податків; 
78.1.8. платником  подано  декларацію,  в  якій  заявлено  до відшкодування з бюджету податок на додану вартість,  за  наявності підстав  для  перевірки,  визначених  у  розділі  V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку  на  додану  вартість,  яке становить більше 100 тис. гривень. 
Документальна позапланова   виїзна   перевірка   з   підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування  заявленого  до  відшкодування  з  бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку  на  додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень; 
78.1.9. щодо  платника  податку  подано  скаргу про ненадання таким платником податків  податкової  накладної  покупцю  або  про порушення  правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на  письмовий  запит  органу  державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання; 
78.1.10. виключено; 
78.1.11. отримано   постанову   суду   (ухвалу   суду)    про призначення  перевірки  або  постанову органу дізнання,  слідчого, прокурора,  винесену ними  відповідно  до  закону  у  кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні; 
78.1.12. органом  державної  податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб  органу державної  податкової  служби  нижчого  рівня  здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки,  проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань,  що повинні  бути  з'ясовані   під   час   перевірки   для   винесення об'єктивного  висновку  щодо  дотримання  платником податків вимог законодавства,  контроль за дотриманням якого покладено на  органи державної податкової служби. 
Рішення про  проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом  державної  податкової  служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної  податкової  служби   нижчого   рівня,   які   проводили документальну  перевірку зазначеного платника податків,  розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 
78.1.13. у разі отримання інформації про ухилення  податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального  оформлення)  заробітної  плати, пасивних доходів,  додаткових благ,  інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню,  у тому числі  внаслідок  неукладення платником  податків  трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної   реєстрації.  Така  перевірка  проводиться  виключно  з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки. 
78.2. Обмеження у підставах  проведення  перевірок  платників податків,  визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків,  або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи. 
78.3. Працівникам   податкової  міліції  забороняється  брати участь у проведенні планових  та  позапланових  виїзних  перевірок платників  податків,  що проводяться органами державної податкової служби,   якщо   такі   перевірки   не   пов'язані   з    веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених  стосовно  таких  платників  податків  (посадових   осіб платників  податків),  що знаходяться в їх провадженні.  Перевірки платників  податків  податковою  міліцією  проводяться   у   межах повноважень,  визначених  законом,  та  у  порядку,  передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ), Кримінально-процесуальним кодексом  України  (  1001-05,  1002-05, 1003-05 ) та іншими законами України. 
78.4. Про проведення  документальної  позапланової  перевірки керівник  органу державної податкової служби приймає рішення,  яке оформлюється наказом. 
Право на  проведення  документальної  позапланової  перевірки платника  податків надається лише у випадку,  коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію  наказу про проведення документальної позапланової перевірки. 
78.5. Допуск  посадових  осіб  органів  податкової  служби до проведення   документальної   позапланової    виїзної    перевірки здійснюється  згідно  із  статтею 81 цього Кодексу.  Документальна позапланова   невиїзна   перевірка   здійснюється    у    порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. 
78.6. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. 
78.7. Перелік  матеріалів,  які  можуть  бути  підставою  для висновків   під   час   проведення   документальної   позапланової перевірки,  та порядок надання платниками податків документів  для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. 
78.8. Порядок     оформлення    результатів    документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. 

Стаття 79. Особливості проведення документальної невиїзної перевірки 

79.1. Документальна  невиїзна  перевірка  здійснюється у разі прийняття керівником органу державної  податкової  служби  рішення про   її  проведення  та  за  наявності  обставин  для  проведення документальної перевірки,  визначених  статтями  77  та  78  цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього  Кодексу документів  та даних,  наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках,  або отриманих  в  інший  спосіб,  передбачений законом. 
79.2. Документальна     позапланова     невиїзна    перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової  служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби,  оформленого наказом,  та  за  умови  надіслання  платнику податків  рекомендованим  листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його  уповноваженому  представнику  під  розписку копії  наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про  дату  початку  та  місце проведення такої перевірки. 
79.3. Присутність   платників  податків  під  час  проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова. 

Стаття 80. Порядок проведення фактичної перевірки 

80.1. Фактична  перевірка   здійснюється   без   попередження платника податків (особи). 
80.2. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової  служби,  оформленого  наказом,  копія якого   вручається   платнику  податків  або  його  уповноваженому представнику під розписку до початку проведення  такої  перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: 
80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків  виявлено  факти,  які  свідчать  про  можливі  порушення платником   податків   законодавства  щодо  виробництва  та  обігу підакцизних товарів,  здійснення платником податків  розрахункових операцій,   ведення  касових  операцій,  наявності  документа,  що підтверджує  державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців  відповідно  до  закону,  патентів,  ліцензій та інших документів,   контроль  за  наявністю  яких  покладено  на  органи державної  податкової  служби,  та  виникає необхідність перевірки таких фактів;{  Підпункт  80.2.1  пункту  80.2  статті 80 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011, N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
80.2.2. у  разі  отримання  в  установленому   законодавством порядку  інформації  від  державних  органів або органів місцевого самоврядування,  яка  свідчить  про  можливі  порушення  платником податків  законодавства,  контроль  за  яким  покладено  на органи державної податкової служби,  зокрема,  щодо здійснення платниками податків   розрахункових   операцій,   ведення  касових  операцій, наявності  документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб   та  фізичних  осіб  -  підприємців  відповідно  до  закону, патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено  на  органи  державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів;{  Підпункт  80.2.2  пункту  80.2  статті 80 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011, N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно   до   закону,   про   порушення   платником   податків установленого  порядку проведення розрахункових операцій,  касових операцій, патентування або ліцензування; 
80.2.4. неподання  суб'єктом  господарювання  в  установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових  операцій,  розрахункових  книжок  та  книг   обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; 
80.2.5. отримання   в  установленому  законодавством  порядку інформації   про   порушення   вимог   законодавства   в   частині виробництва,   обліку,   зберігання   та  транспортування  спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового  використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством  у  сфері  виробництва  і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;{  Підпункт  80.2.5  пункту  80.2  статті 80 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
80.2.6. у   разі   виявлення   за   результатами  попередньої перевірки порушення законодавства з питань,  визначених  у  пункті 75.1.3; 
80.2.7. у   разі  отримання  в  установленому  законодавством порядку  інформації  про  використання  праці  найманих  осіб  без належного  оформлення  трудових  відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а  також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. 
80.3. Фактична  перевірка,  що  здійснюється   за   наявності обставини,  визначеної  у  пункті 80.2.6,  може бути проведена для контролю  щодо  припинення  порушення  законодавства   з   питань, визначених у пункті 75.1.3,  одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки. 
80.4. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку  здійснення  розрахункових  операцій  та  ведення  касових операцій,  посадовими особами органів державної податкової  служби на  підставі  підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. 
80.5. Допуск посадових  осіб  органів  податкової  служби  до проведення  фактичної  перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. 
80.6. Під  час  проведення  фактичної  перевірки  в   частині дотримання  роботодавцем  законодавства  щодо  укладення трудового договору,  оформлення трудових відносин з працівниками  (найманими особами),   в  тому  числі  тим,  яким  установлено  випробування, перевіряється наявність належного  оформлення  трудових  відносин, з'ясовуються   питання   щодо  ведення  обліку  роботи,  виконаної працівником,  обліку витрат на оплату праці,  відомості про оплату праці   працівника.  Для  з'ясування  факту  належного  оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи,   які   дають   змогу   її   ідентифікувати   (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо). 
80.7. Фактична   перевірка   проводиться   двома   і   більше посадовими  особами   органу   державної   податкової   служби   у присутності   посадових  осіб  суб'єкта  господарювання  або  його представника  та/або  особи,  що  фактично  здійснює  розрахункові операції. 
80.8. Під  час  проведення перевірки посадовими особами,  які здійснюють   таку   перевірку,   може   проводитися    хронометраж господарських  операцій.  За результатами хронометражу складається довідка,  яка підписується  посадовими  особами  органу  державної податкової  служби  та  посадовими особами суб'єкта господарювання або його  представника  та/або  особами,  що  фактично  здійснюють господарські операції. 
80.9. Строки   проведення   фактичної  перевірки  встановлені статтею 82 цього Кодексу. 
80.10. Порядок  оформлення  результатів  фактичної  перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. 

Стаття 81. Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок 

81.1. Посадові особи органу державної податкової служби мають право  приступити  до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної  перевірки  за  наявності  підстав  для  їх  проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках,  визначених  цим  Кодексом,  таких  документів:  { Абзац перший   пункту  81.1  статті  81  в  редакції  Закону  N  3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
направлення на   проведення   такої   перевірки,   в    якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби,  реквізити наказу про  проведення  відповідної  перевірки, найменування  та  реквізити  суб'єкта  (об'єкта),  перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової    (службової)   особи,   яка   проводитиме   перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним  за  наявності підпису  керівника  органу  державної  податкової  служби або його заступника,  що скріплений печаткою  органу  державної  податкової служби;  {  Абзац  другий  пункту 81.1 статті 81 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
копії  наказу  про  проведення перевірки; { Абзац пункту 81.1 статті 81 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
службового посвідчення  осіб,  які зазначені в направленні на проведення  перевірки.  {  Абзац  пункту 81.1 статті 81 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
Непред'явлення або ненадіслання у  випадках,  визначених  цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам,  які  фактично  проводять   розрахункові   операції)   цих документів або пред'явлення зазначених документів,  що оформлені з порушенням  вимог,  встановлених  цим  пунктом,  є  підставою  для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби  до  проведення  документальної   виїзної   або   фактичної перевірки.  {  Абзац  пункту  81.1  статті  81  в  редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
Відмова платника податків та/або посадових  (службових)  осіб платника  податків  (його  представників  або  осіб,  які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах,  ніж  визначені  в  абзаці  п'ятому  цього  пункту,  не дозволяється.  {  Абзац  шостий  пункту 81.1 статті 81 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
При пред'явленні   направлення   платнику   податків   та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам,  які фактично проводять  розрахункові  операції)  такі особи  розписуються  у  направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. 
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб,  які фактично проводять розрахункові  операції)  розписатися  у  направленні  на перевірку   посадовими   (службовими)   особами  органу  державної податкової служби складається акт,  який засвідчує факт відмови. У такому  випадку  акт  про  відмову  від  підпису  у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. 
81.2. У  разі  відмови  платника  податків  та/або  посадових (службових)  осіб  платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску  посадових (службових)  осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови. 
81.3. Під час проведення перевірок посадові (службові)  особи органів  державної  служби  повинні  діяти  у  межах  повноважень, визначених цим Кодексом. 
Керівники і  відповідні  посадові  особи  юридичних  осіб  та фізичні   особи   -   платники  податків  під  час  перевірки,  що проводиться  органами  державної  податкової  служби,  зобов'язані виконувати   вимоги   органів  державної  податкової  служби  щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і  підписати акт  (довідку)  про  проведення  перевірки  та  мають право надати заперечення на цей акт (довідку). 

Стаття 82. Строки проведення виїзних перевірок 

82.1. Тривалість перевірок,  визначених  у  статті  77  цього Кодексу,  не  повинна  перевищувати  30  робочих  днів для великих платників податків,  щодо  суб'єктів   малого   підприємництва   - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. 
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу,  можливе за рішенням керівника органу  державної податкової  служби  не  більш  як  на  15 робочих днів для великих платників податків,  щодо суб'єктів  малого  підприємництва  -  не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів. 
82.2. Тривалість перевірок,  визначених  у  статті  78  цього Кодексу  (крім  перевірок,  що  проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість  яких  встановлена  у  статті  200  цього Кодексу),  не повинна  перевищувати  15  робочих  днів  для  великих   платників податків,  щодо  суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів. 
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78  цього Кодексу,  можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як  на  10  робочих  днів  для  великих платників  податків,  щодо  суб'єктів  малого  підприємництва - не більш як на 2 робочих дні,  інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів. 
82.3. Тривалість   перевірок,  визначених  статтею  80  цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. 
Продовження строку таких перевірок здійснюється  за  рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 5 діб. 
Підставами для подовження строку перевірки є: 
82.3.1. заява  суб'єкта  господарювання  (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки); 
82.3.2. змінний режим роботи або підсумований облік  робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів. 
82.4. Проведення    документальної    виїзної   планової   та позапланової  перевірки  великого  платника  податків  може   бути зупинено за рішенням керівника податкового органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику   податків   або  його  уповноваженому  представнику  під розписку,  з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк. 
Зупинення документальної   виїзної   планової,   позапланової перевірки перериває перебіг строку  проведення  перевірки  в  разі вручення  платнику  податків  або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу  про  зупинення  документальної  виїзної планової, позапланової перевірки. 
При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів,  а в  разі  необхідності  проведення експертизи,  отримання  інформації від іноземних державних органів щодо  діяльності  платника  податків,  завершення  розгляду  судом позовів  з питань,  пов'язаних з предметом перевірки,  відновлення платником  податків  втрачених  документів  перевірка  може   бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур. 
Загальний термін  проведення перевірок,  визначених у пунктах 200.10  та  200.11  статті  200  цього  Кодексу,   з   урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів. 

Стаття 83. Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок 

83.1. Для  посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 
83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 
83.1.2. податкова інформація; 
83.1.3. експертні висновки; 
83.1.4. судові рішення; 
83.1.5. виключено; 
83.1.6. інші матеріали,  отримані  в  порядку  та  у  спосіб, передбачені   цим   Кодексом  або  іншими  законами,  контроль  за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. 

Стаття 84. Проведення експертизи під час здійснення                 податкового контролю органами державної                 податкової служби 

84.1. Експертиза  проводиться  у  разі,  коли  для  вирішення питань,  що  мають  значення  для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі  науки,  мистецтва,  техніки, економіки  та в інших галузях.  Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони,  що є ініціатором залучення експерта. 
84.2. Експертиза  призначається  за  заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника)  органу  державної податкової служби, в яких зазначаються: 
84.2.1. підстави для залучення експерта; 
84.2.2. прізвище, ім'я та по батькові експерта; 
84.2.3. реквізити    платника    податків,   стосовно   якого здійснюється податковий контроль; 
84.2.4. питання, поставлені до експерта; 
84.2.5. документи,  предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд експерта. 
84.3. Орган   державної   податкової  служби,  керівник  (або заступник) якого  призначив  проведення  експертизи,  зобов'язаний ознайомити  платника  податків  (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - з висновком експерта. 
84.4. виключено. 
84.5. Експерт  має  право  ознайомлюватися  з  поданими  йому матеріалами,  які  стосуються  предмета  експертизи,  та   просити надання додаткових матеріалів. 
Експерт має  право  відмовитися  від  надання висновку,  якщо поданих  матеріалів  недостатньо  або  такий  експерт  не  володіє необхідними знаннями для проведення зазначеної експертизи. 
84.6. За  надання завідомо неправдивого висновку експерт несе відповідальність відповідно до закону. 

Стаття 85. Надання платниками податків документів 

85.1. Забороняється  витребування  документів  від   платника податків   будь-якими   посадовими  (службовими)  особами  органів державної  податкової  служби  у  випадках,  не  передбачених  цим Кодексом. 
85.2.   Платник   податків   зобов'язаний   надати  посадовим (службовим)  особам  органів державної податкової служби у повному обсязі  всі  документи,  що  належать  або  пов'язані  з предметом перевірки.  Такий  обов'язок  виникає  у  платника  податків після початку перевірки. 
При цьому  великий платник податків зобов'язаний також надати в  електронній  формі  з   дотриманням   умови   щодо   реєстрації електронного  підпису  підзвітних  осіб  копії документів з обліку доходів,  витрат та інших показників,  пов'язаних  із  визначенням об'єктів   оподаткування   (податкових   зобов'язань),   первинних документів,   регістрів   бухгалтерського    обліку,    фінансової звітності,  інших документів,  пов'язаних з обчисленням та сплатою податків  і  зборів  (якщо  такі  документи  створюються   ним   в електронній  формі),  не пізніше робочого дня,  наступного за днем початку документальної виїзної планової,  позапланової  перевірки, документальної невиїзної перевірки. 
Для платників   податків,  які  відповідно  до  цього  пункту зобов'язані надавати інформацію  в  електронній  формі,  загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом  державної  податкової  служби.  У   разі   невстановлення електронного  формату  та порядку надання такої інформації платник податків звільняється  від  обов'язку  подання  її  в  електронній формі.{ Пункт 85.2 статті 85 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011  -  набирає  чинності  з  1  січня  2012 року у частині порядку надання інформації в електронній формі } 
85.3. Документи,   що   містять  комерційну  таємницю  або  є конфіденційними,  передаються  окремо  із  зазначенням   посадової (службової) особи,  що їх отримала.  Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі,  який підписують посадова (службова) особа органу державної податкової служби та платник податків (його представник). 
85.4. При  проведенні   перевірок   посадові   особи   органу державної  податкової  служби  мають  право отримувати у платників податків    належним    чином     завірені     копії     первинних фінансово-господарських,  бухгалтерських  та інших документів,  що свідчать  про  приховування  (заниження)  об'єктів  оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства,  контроль за дотриманням якого покладено  на органи державної податкової служби. 
85.5. Забороняється     вилучення     оригіналів    первинних фінансово-господарських, бухгалтерських  та  інших  документів  за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом. 
85.6. У  разі  відмови  платника  податків  або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій)  особі органу  державної  податкової  служби  така  особа  складає  акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища,  імені,  по  батькові  платника податків (його законного представника)  та  переліку  документів,  які  йому  запропоновано подати.  Зазначений  акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або  його законним представником.  У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання  зазначеного  акта  в  ньому вчиняється відповідний запис. 
85.7. Отримання  копій документів оформляється описом.  Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової  служби,  вручається  під  підпис платнику податків або його  законному  представнику.  Якщо  платник  податків  або  його законний  представник  відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису,  то посадові  (службові)  особи органу державної податкової служби,  які отримують копії,  роблять відмітку про відмову від підпису. 
85.8. Посадова (службова) особа органу  державної  податкової служби,  яка  проводить  перевірку,  у випадках,  передбачених цим Кодексом,  має право отримувати від  платника  податків  або  його законних  представників копії документів,  що належать до предмета перевірки.  Такі копії повинні бути засвідчені  підписом  платника податків  або  його  посадової  особи  та  скріплені  печаткою (за наявності). 
85.9. У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали  первинних  документів,  облікових  та  інших регістрів, фінансової та статистичної звітності,  інших документів  з  питань обчислення  і  сплати податків та зборів,  а також виконання вимог іншого законодавства,  контроль за дотриманням якого покладено  на контролюючі   органи,  були  вилучені  правоохоронними  та  іншими органами,  зазначені  органи  зобов'язані  надати  для  проведення перевірки  контролюючому  органу  копії  зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. 
Такі копії,  засвідчені  печаткою  та   підписами   посадових (службових)  осіб  правоохоронних  та  інших  органів,  якими було здійснено  вилучення  оригіналів   документів,   або   яким   було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих  днів  з  дня  отримання  письмового запиту контролюючого органу. 
У разі  якщо  документи,  зазначені  в  абзаці  першому цього пункту,  було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки,  у тому числі розпочатої, переносяться до дати  отримання  вказаних  копій  документів  або  забезпечення доступу до них. 
Стаття 86. Оформлення результатів перевірок 
86.1. Результати  перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної   податкової   служби  та  платниками  податків  або  їх законними представниками (у разі наявності).  У разі  встановлення під  час  перевірки порушень складається акт.  Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. 
Акт (довідка),  складений  за   результатами   перевірки   та підписаний посадовими особами,  які проводили перевірку,  у строки визначені цим  Кодексом,  надається  платнику  податків  або  його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. 
Строк складення  акта  (довідки)  про результати перевірки не зараховується до строку проведення  перевірки,  встановленого  цим Кодексом (з урахуванням його продовження). 
У разі  незгоди  платника  податків  з  висновками акта такий платник   зобов'язаний   підписати   такий   акт   перевірки    із зауваженнями,   які  він  має  право  надати  разом  з  підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом. 
86.2. За   результатами   камеральної   перевірки   у    разі встановлення  порушень  складається  акт у двох примірниках,  який підписується  посадовими  особами  такого  органу,  які  проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох  робочих днів  платнику  податків  у порядку,  визначеному статтею 42 цього Кодексу. 
86.3. Акт  (довідка)  документальної  виїзної  перевірки,  що визначено  статтями  77  і  78  цього Кодексу,  складається у двох примірниках,  підписується  посадовими  особами  органу  державної податкової  служби,  які  проводили  перевірку,  та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих  днів  з дня,  що  настає  за  днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків,  які мають філії  та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). 
У разі   відмови   платника   податків   або   його  законних представників від підписання  акта  (довідки)  посадовими  особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови.  Один примірник акта або довідки про результати   виїзної   планової   чи  позапланової  документальної перевірки у  день  його  підписання  або  відмови  від  підписання вручається  або  надсилається  платнику податків чи його законному представнику. 
Відмова платника податків або його законних представників від підписання   акта  перевірки  або  отримання  його  примірника  не звільняє  платника  податків  від  обов'язку  сплатити   визначені органом  державної  податкової  служби  за  результатами перевірки грошові зобов'язання. 
У разі  відмови   платника   податків   або   його   законних представників  від  отримання  примірника  акта  або  довідки  про результати перевірки або неможливості його вручення та  підписання у  зв'язку  з  відсутністю  платника  податків  або  його законних представників  за  місцезнаходженням   такий   акт   або   довідка надсилається  платнику податків у порядку,  визначеному статтею 58 цього    Кодексу    для    надсилання    (вручення)     податкових повідомлень-рішень. У  зазначених  у цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт. 
86.4. Акт  (довідка)   документальної   невиїзної   перевірки складається  у  двох примірниках,  підписується посадовими особами органу державної податкової служби,  які проводили  перевірку,  та реєструється  в  органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення  перевірки  строку  (для платників податків,  які мають філії та/або перебувають  на  консолідованій  сплаті,  -  протягом 10 робочих днів). 
Акт (довідка)  документальної  невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам.  У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки)  перевірки  посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт,  що засвідчує факт такої відмови.  Відмова платника  податків або  його  законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом  державної  податкової  служби  за  результатами перевірки грошові зобов'язання.  Заперечення по акту перевірки розглядаються у   порядку  і  строки,  передбачені  пунктом  86.7  цієї  статті. Податкове повідомлення-рішення приймається  у  порядку  і  строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті. 
86.5. Акт   (довідка)  про  результати  фактичних  перевірок, визначених  статтею  80  цього   Кодексу,   складається   у   двох примірниках,  підписується  посадовими  особами  органів державної податкової  служби,  які  проводили  перевірку,  реєструється   не пізніше  наступного  робочого дня після закінчення перевірки.  Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції,  платником податків та його законними представниками (у разі наявності). 
Підписання акта  (довідки)  таких   перевірок   особою,   яка здійснювала  розрахункові  операції,  платником  податків  та його законними представниками (у разі наявності) та посадовими  особами органу  державної  податкової  служби,  які  проводили  перевірку, здійснюється за  місцем  проведення  перевірки  або  у  приміщенні органу державної податкової служби. 
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи,  яка здійснювала розрахункові операції,  від підписання акта  (довідки),  посадовими  особами  органу державної податкової служби складається акт,  що засвідчує  факт  такої  відмови.  Один примірник  акта  або  довідки  про результати перевірки не пізніше наступного  робочого  дня  після  його  складення  реєструється  в журналі   реєстрації   актів   податкового  органу  і  не  пізніше наступного дня після його реєстрації вручається  або  надсилається платнику  податків,  його  законному  представнику або особі,  яка здійснювала розрахункові операції. 
У разі  відмови   платника   податків   або   його   законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику  податків  або  його  законним представникам  чи  особі,  яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин,  такий акт  або  довідка  надсилається  платнику податків  у  порядку,  визначеному  статтею  58  цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.  У зазначених в  цьому  абзаці  випадках  органом  державної  податкової  служби складається відповідний акт  або  робиться  позначка  в  акті  або довідці про результати перевірки. 
86.6. Відмова    платника    податків   або   його   законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання   акта  перевірки  або  отримання  його  примірника  не звільняє  платника  податків  від  обов'язку  сплатити   визначені органом  державної  податкової  служби  за  результатами перевірки грошові зобов'язання. 
86.7. У разі незгоди  платника  податків  або  його  законних представників   з  висновками  перевірки  чи  фактами  та  даними, викладеними в акті (довідці) перевірки,  вони мають  право  подати свої  заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).  Такі  заперечення  розглядаються   органом   державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки,  проведеної у  зв'язку  з необхідністю  з'ясування  обставин,  що не були досліджені під час перевірки  та  зазначені  у  зауваженнях),  та  платнику  податків надсилається  відповідь  у  порядку,  визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення)  податкових  повідомлень-рішень. Платник  податку  (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень,  про  що  такий  платник податку зазначає у запереченнях. 
У разі  якщо  платник  податку  виявив бажання взяти участь у розгляді  його  заперечень  до  акта  перевірки,  орган  державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час  проведення  такого  розгляду.  Таке  повідомлення надсилається  платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень,  але не пізніше ніж  за  два робочих дні до дня їх розгляду. 
Участь керівника  відповідного  органу  державної  податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника   податків   до   акта  перевірки  є  обов'язковою.  Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки. 
Рішення про  визначення  грошових   зобов'язань   приймається керівником   органу   державної   податкової   служби   (або  його заступником)  з  урахуванням   результатів   розгляду   заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття  такого рішення. 
86.8. Податкове  повідомлення-рішення  приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з   дня,  наступного  за  днем  вручення  платнику  податків  акта перевірки у порядку,  передбаченому статтею 58 цього Кодексу,  для надсилання   (вручення)   податкових   повідомлень-рішень,   а  за наявності заперечень посадових  осіб  платника  податків  до  акта перевірки   приймається  з  урахуванням  висновку  про  результати розгляду заперечень до акта перевірки  -  протягом  трьох  робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. 
86.9. У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального  закону  або  закону  про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами  такої  перевірки  не  приймається  до  дня  набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з  висновками  органу  державної  податкової  служби   передаються правоохоронному  органу,  що  призначив  перевірку.  Статус  таких матеріалів перевірки  та  висновків  органу  державної  податкової служби  визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. 
86.10. В акті перевірки зазначаються як факти заниження,  так і факти завищення податкових зобов'язань платника. 

ГЛАВА 9. ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ 

Стаття 87. Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків 

87.1. Джерелами  самостійної  сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків  є  будь-які  власні кошти,  у  тому числі ті,  що отримані від продажу товарів (робіт, послуг),  майна,  випуску цінних  паперів,  зокрема  корпоративних прав,   отримані   як  позика  (кредит),  та  з  інших  джерел,  з урахуванням особливостей,  визначених цією статтею,  а також  суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. 
Сплата грошових  зобов'язань  або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за  рахунок  надміру  сплачених  сум  такого  платежу  (без  заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум  з інших   платежів  (на  підставі  відповідної  заяви  платника)  до відповідних бюджетів. 
87.2. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є  будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. 
87.3. Не  можуть  бути  використані  як   джерела   погашення податкового боргу платника податків: 
87.3.1. майно  платника податків,  надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно  із  законом  у  відповідних  державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави; 
87.3.2. майно,  яке належить на правах власності іншим особам та  перебуває  у  володінні або користуванні платника податків,  у тому числі (але не виключно) майно,  передане платнику податків  у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на   комісію   (консигнацію);   давальницька   сировина,    надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги,  а  також  майно  інших  осіб, прийняті  платником  податків  у  заставу  чи  заклад,  довірче та будь-які інші види агентського управління; 
87.3.3. майнові права інших осіб,  надані платнику податків у користування або володіння,  а також немайнові права, у тому числі права  інтелектуальної   (промислової)   власності,   передані   в користування такому платнику податків без права їх відчуження; 
87.3.4.  Кошти  кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою  установою,  що  обліковуються  на  позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені  на  ім'я  платника  податків,  але  не відкриті,  суми авансових  платежів   та   попередньої   оплати   за   контрактами підприємств  суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005) ( va375202-05 ),  отримані від замовників морських та річкових суден та інших плавучих засобів;{  Підпункт  87.3.4  пункту  87.3  статті  87  в  редакції  Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
87.3.5.   майно,   включене   до   складу  цілісних  майнових комплексів  державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок ( z0109-11 ) віднесення майна  до  такого,  що  включається  до складу цілісного майнового комплексу    державного    підприємства,   встановлюється   Фондом державного майна України; 
87.3.6. майно,   вільний  обіг  якого  заборонено  згідно  із законодавством України; 
87.3.7. майно,  що не може бути предметом застави  відповідно до Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ); 
87.3.8. кошти  інших  осіб,  надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління,  а також власні кошти  юридичної особи,  що  використовуються  для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час  фізичним  особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою. 
87.4. Посадові  особи,  у тому числі державні виконавці,  які прийняли рішення про використання майна,  визначеного пунктом 87.3 цієї  статті,  як  джерела  погашення  грошового  зобов'язання або податкового  боргу  платника  податків   несуть   відповідальність відповідно до закону. 
87.5. У  разі  якщо  здійснення  заходів  щодо  продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу,   орган   стягнення   може  визначити  додатковим  джерелом погашення податкового боргу  дебіторську  заборгованість  платника податків,  строк  погашення  якої  настав  та  право  вимоги  якої переведено на органи державної податкової служби. 
Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися  активом платника податків,  що має податковий борг,  до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської  заборгованості. Орган державної податкової служби повідомляє платника податків про таке надходження коштів  в  п'ятиденний  термін  з  дня  отримання відповідного документа. 
87.6. У  разі  відсутності у платника податків,  що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи,  майна, достатнього для погашення  його  грошового  зобов'язання  або  податкового  боргу, джерелом погашення грошового зобов'язання  або  податкового  боргу такого  платника  податків  є майно такої юридичної особи,  на яке може бути звернено стягнення згідно з цим Кодексом. 
Порядок застосування  пунктів  87.5  і   87.6   цієї   статті визначається центральним органом державної податкової служби. 
87.7. Забороняється  будь-яка  уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім  особам.  Положення цього пункту не поширюються на випадки,  коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових  зобов'язань  платника  податків  є інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом. 
87.8. Додатково  до  джерел,  визначених  у  пункті 87.1 цієї статті, джерелом погашення податкового боргу банків, небанківських фінансових  установ,  у  тому числі страхових організацій,  можуть бути кошти, незалежно від джерел їх походження та без застосування обмежень,  визначених  у  підпунктах  87.3.4 та 87.3.8 пункту 87.3 цієї статті,  у сумі,  яка не перевищує суму їх власного  капіталу (без  урахування  страхових  та  прирівняних  до  них обов'язкових резервів,  сформованих відповідно до закону).  Визначення  розміру власного   капіталу   здійснюється   відповідно  до  законодавства України. 
87.9. У разі наявності у платника податків податкового  боргу органи  державної  податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу  згідно  з  черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. 
Спрямування коштів платником податків на погашення  грошового зобов'язання  перед  погашенням  податкового  боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату  заробітної  плати та   єдиного  внеску  на  загальнообов'язкове  державне  соціальне страхування. 
87.10. З  моменту  винесення  судом  ухвали   про   порушення провадження  у  справі  про  банкрутство платника податків порядок погашення  грошових  зобов'язань,  які  включені   до   конкурсних кредиторських  вимог  контролюючих  органів  до  такого  боржника, визначається  згідно   із   Законом   України   "Про   відновлення платоспроможності боржника    або    визнання    його   банкрутом" ( 2343-12 ) без застосування норм цього Кодексу. 
87.11. Орган стягнення звертається  до  суду  з  позовом  про стягнення  суми  податкового  боргу  платника  податку  - фізичної особи.  Стягнення податкового боргу за рішенням суду  здійснюється державною  виконавчою  службою  відповідно до закону про виконавче провадження. 
87.12. У разі якщо податковий борг виник  за  операціями,  що виконувалися  в  межах договорів про спільну діяльність,  джерелом погашення такого податкового боргу є майно платників податків,  що є учасниками такого договору. 

Стаття 88. Зміст податкової застави 

88.1. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. 
88.2. Право  податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. 
88.3. У разі якщо податковий борг  виник  за  операціями,  що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору  був  відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або  майно,  яке  внесене  у  спільну   діяльність   та/або   є результатом   спільної   діяльності  платників  податків.  У  разі недостатності майна такого платника податків у  податкову  заставу передається  майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності. 

Стаття 89. Виникнення права податкової застави 

89.1. Право податкової застави виникає у разі: 
89.1.1. несплати у строки,  встановлені  цим  Кодексом,  суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації,  -  з  дня,  що  настає  за  останнім  днем зазначеного строку; 
89.1.2. несплати  у  строки,  встановлені цим Кодексом,  суми грошового   зобов'язання,   самостійно   визначеної   контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. 
89.2. З  урахуванням  положень  цієї  статті право податкової застави поширюється  на  будь-яке  майно  платника  податків,  яке перебуває   в   його   власності   (господарському   віданні   або оперативному  управлінні)  у  день  виникнення  такого   права   і балансова   вартість   якого  відповідає  сумі  податкового  боргу платника податків,  крім випадків,  передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. 
У  разі  якщо  балансова  вартість  майна, на яке поширюється податкова  застава,  є  меншою ніж сума податкового боргу платника податків,  право  податкової  застави  поширюється  на таке майно. {  Пункт  89.2 статті 89 доповнено ноаим абзацом згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
У разі якщо балансова вартість  такого  майна  не  визначена, його  опис  здійснюється  за результатами оцінки,  яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна,  майнових прав  та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ). 
У разі  збільшення  суми  податкового  боргу  складається акт опису  до  суми,  відповідної  сумі  податкового  боргу   платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею. 
Право податкової  застави не поширюється на майно,  визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи,  що  належать  емітенту  та  є  забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи  від  цих  іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних  сертифікатів  з  фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від  нього  до  повного   виконання   емітентом   зобов'язань   за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій. 
89.3. Майно,  на  яке  поширюється  право податкової застави, оформлюється актом опису. 
До акта  опису  включається  ліквідне  майно,   яке   можливо використати як джерело погашення податкового боргу. 
Опис майна  у  податкову  заставу  здійснюється  на  підставі рішення  керівника  органу  державної   податкової   служби,   яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. 
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається  податковим  керуючим  у  порядку  та  за  формою,  що затверджені центральним органом державної податкової служби. 
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється  право  податкової  застави,  не  звільняє  такого платника  податків  від  поширення  права  податкової  застави  на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих. 
89.4. У  разі  якщо  платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого  платника  податків  у податкову  заставу  та/або  не  подає  документів,  необхідних для такого опису,  податковий керуючий складає  акт  відмови  платника податків від опису майна у податкову заставу. 
Орган державної  податкової  служби  звертається до суду щодо зупинення  видаткових  операцій  на  рахунках  платника  податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. 
Зупинення видаткових  операцій  на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення  акта  опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна,  що може  бути описано  у  податкову  заставу,  або погашення податкового боргу в повному обсязі.  Податковий керуючий не пізніше робочого  дня,  що настає   за  днем  складення  зазначених  у  цьому  пункті  актів, зобов'язаний  надіслати  банкам  та  іншим  фінансовим   установам рішення  про  складення таких актів.  Таке рішення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків. 
89.5. У разі  якщо  на  момент  складення  акта  опису  майно відсутнє  або  його  балансова вартість менша від суми податкового боргу,  право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. 
Платник податків  зобов'язаний  не  пізніше   робочого   дня, наступного  за  днем  набуття  права  власності на будь-яке майно, повідомити орган державної податкової служби про наявність  такого майна.  Орган  державної  податкової  служби зобов'язаний протягом трьох  робочих  днів  з  дня  отримання  зазначеного  повідомлення прийняти  рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова  вартість якого  відповідає  сумі  податкового боргу платника податків,  або відмовити платнику податків  у  включенні  такого  майна  до  акта опису. 
У разі якщо орган державної податкової служби приймає рішення про включення майна до акта  опису,  складається  відповідний  акт опису,  один  примірник  якого  надсилається  платнику  податків з повідомленням про вручення. 
До прийняття    відповідного    рішення   органом   державної податкової служби платник податків не має права  відчужувати  таке майно. 
У разі порушення платником податків вимог  цього  пункту  він несе відповідальність згідно із законом. 
89.6. Якщо  майно  платника  податків  є  неподільним  і його балансова вартість більша від суми податкового боргу,  таке  майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі. 
89.7. Заміна  предмета  застави  може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби. 
89.8. Орган   державної   податкової   служби    зобов'язаний безоплатно   зареєструвати   податкову   заставу   у  відповідному державному реєстрі. 

Стаття 90. Податковий пріоритет 

90.1. Пріоритет  податкової  застави  щодо  пріоритету  інших обтяжень  (включаючи  інші  застави)  встановлюється відповідно до закону. 

Стаття 91. Податковий керуючий 

91.1. Керівник органу державної податкової служби  за  місцем реєстрації  платника податків,  що має податковий борг,  призначає такому  платнику  податків   податкового   керуючого.   Податковий керуючий   повинен   бути   посадовою  (службовою)  особою  органу державної податкової служби.  Податковий  керуючий  має  права  та обов'язки, визначені цим Кодексом. 
91.2.  Порядок  призначення та звільнення, а також функції та повноваження   податкового   керуючого   (   z1430-10  )  визначає центральний орган державної податкової служби. 
91.3. Податковий керуючий описує майно платника податків,  що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження  майна,  яке перебуває у податковій заставі,  проводить опис майна,  на яке поширюється право податкової застави, для його продажу   у  випадках,  передбачених  цим  Кодексом,  одержує  від боржника інформацію про операції із заставленим майном,  а в  разі його  відчуження  без згоди органу державної податкової служби (за умови,  коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно  з вимогами  цього  Кодексу)  вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб.  У  разі  продажу  в  рахунок погашення  податкового  боргу  майна  платника  податків,  на  яке поширюється право  податкової  застави,  податковий  керуючий  має право  отримувати  від  такого  платника  податків  документи,  що засвідчують право власності на зазначене майно. 
91.4. У разі якщо платник податків,  що має податковий  борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень,  визначених цим  Кодексом,  такий  податковий   керуючий   складає   акт   про перешкоджання  платником  податків  виконанню  таких повноважень у порядку  та  за  формою,  що  встановлюються  центральним  органом державної податкової служби. 
Орган державної  податкової  служби  звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на  рахунках  платника  податків  та зобов'язання  такого  платника  податків  виконати  законні вимоги податкового керуючого,  передбачені цим Кодексом.  Строк,  на який можуть бути зупинені видаткові операції,  визначається судом,  але не більше двох місяців. 
Зупинення видаткових операцій на рахунках  платника  податків може  бути  достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду. 

Стаття 92. Узгодження операцій із заставленим майном 

92.1. Платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. 
Платник податків  може  відчужувати  майно,  що  перебуває  у податковій заставі,  тільки за згодою органу державної  податкової служби,  а  також  у разі,  якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту  отримання  від  платника  податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди. 
У разі  якщо  в  податковій  заставі  перебуває  лише  готова продукція,   товари  та  товарні  запаси,  платник  податків  може відчужувати таке  майно  без  згоди  органу  державної  податкової служби  за  кошти  за цінами,  що не є меншими за звичайні,  та за умови,  що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі  в  рахунок  виплати  заробітної  плати,  єдиного внеску на загальнообов'язкове   державне   соціальне   страхування    та/або погашення податкового боргу. 
92.2. У  разі  відчуження  або  оренди  (лізингу) майна,  яке перебуває у податковій заставі,  платник податків за згодою органу державної  податкової  служби  зобов'язаний  замінити  його  іншим майном  такої  самої  або  більшої  вартості.  Зменшення  вартості заміненого  майна  допускається  тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу. 
92.3. У разі здійснення операцій з майном,  яке  перебуває  у податковій   заставі,   без  попередньої  згоди  органу  державної податкової   служби   платник   податків   несе   відповідальність відповідно до закону. 

Стаття 93. Припинення податкової застави 

93.1. Майно   платника  податків  звільняється  з  податкової застави з дня: 
93.1.1. отримання   органом   державної   податкової   служби підтвердження   повного   погашення   суми   податкового  боргу  в установленому законодавством порядку; 
93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним; 
93.1.3. прийняття  відповідного   рішення   судом   у   межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 
93.1.4. отримання  платником  податків  рішення  відповідного органу про скасування раніше  прийнятих  рішень  щодо  нарахування суми  грошового  зобов'язання  або  його частини (пені та штрафних санкцій)  внаслідок  проведення  процедури  адміністративного  або судового оскарження.  
{ Підпункт 93.1.5 пункту 93.1 статті 93 виключено на підставі Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 }  
93.2. Підставою для звільнення майна платника податків  з-під податкової  застави  та  її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті. 
93.3.  Порядок  застосування  податкової застави ( z1438-10 ) встановлюється центральним органом державної податкової служби. 

Стаття 94. Адміністративний арешт майна 

94.1. Адміністративний  арешт майна платника податків (далі - арешт  майна)  є  винятковим   способом   забезпечення   виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. 
94.2. Арешт  майна  може бути застосовано,  якщо з'ясовується одна з таких обставин: 
94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 
94.2.2. фізична особа,  яка має податковий борг,  виїжджає за кордон; 
94.2.3. платник   податків   відмовляється   від   проведення документальної  перевірки  за  наявності  законних  підстав для її проведення  або  від  допуску  посадових  осіб  органу   державної податкової служби; 
94.2.4.   відсутні   документи,   що  підтверджують  державну реєстрацію   юридичних   осіб   та  фізичних  осіб  -  підприємців відповідно   до   закону,   дозволи   (ліцензії)   на   здійснення господарської    діяльності,    торгові    патенти,    сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;{  Підпункт  94.2.4  пункту  94.2  статті  94  в  редакції  Закону N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
94.2.5. відсутня реєстрація  особи  як  платника  податків  в органі   державної  податкової  служби,  якщо  така  реєстрація  є обов'язковою  відповідно  до  цього  Кодексу,  або  коли   платник податків,  що  отримав  податкове  повідомлення або має податковий борг,  вчиняє дії  з  переведення  майна  за  межі  України,  його приховування або передачі іншим особам; 
94.2.6. платник   податків   відмовляється   від   проведення перевірки стану  збереження  майна,  яке  перебуває  у  податковій заставі; 
94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу. {  Підпункт  94.2.7  пункту  94.2  статті 94 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
94.3. Арешт   майна  полягає  у  забороні  платнику  податків вчиняти щодо свого майна,  яке підлягає арешту,  дії,  зазначені у пункті 94.5 цієї статті. 
94.4. Арешт  може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків,  крім майна, на яке не може  бути  звернено стягнення відповідно до закону,  та коштів на рахунку платника податків. 
94.5. Арешт майна може бути повним або умовним. 
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію  прав  розпорядження  або  користування його майном.  У цьому випадку  ризик,  пов'язаний  із  втратою  функціональних  чи споживчих  якостей  такого  майна,  покладається  на  орган,  який прийняв рішення про таку заборону. 
Умовним арештом майна визнається обмеження платника  податків щодо  реалізації  прав  власності  на  таке майно,  який полягає в обов'язковому    попередньому    отриманні    дозволу    керівника відповідного  органу  державної  податкової  служби  на здійснення платником податків будь-якої операції з таким  майном.  Зазначений дозвіл  може  бути  виданий керівником органу державної податкової служби,  якщо  за  висновком  податкового   керуючого   здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. 
94.6. Керівник  органу  державної  податкової  служби   (його заступник)  за  наявності  однієї з обставин,  визначених у пункті 94.2 цієї статті,  приймає рішення про застосування  арешту  майна платника податків, яке надсилається: 
94.6.1. платнику   податків   з  вимогою  тимчасово  зупинити відчуження його майна; 
94.6.2. іншим  особам,   у   володінні,   розпорядженні   або користуванні  яких  перебуває  майно  такого платника податків,  з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. 
Арешт коштів  на  рахунку  платника   податків   здійснюється виключно   на   підставі  рішення  суду  шляхом  звернення  органу державної податкової служби до суду. 
Звільнення коштів  з-під  арешту  банк  або  інша   фінансова установа здійснює за рішенням суду. 
94.7. Арешт  майна  може  бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням  правил,  визначених  митним  законодавством України чи законодавством  з  питань  оподаткування  акцизним  податком,   та товарів,  у  тому  числі  валютних  цінностей,  які  продаються  з порушенням порядку,  визначеного законодавством,  якщо їх власника не встановлено. 
У цьому   випадку   службові  (посадові)  особи  контролюючих органів  або  інших  правоохоронних  органів  відповідно   до   їх повноважень   тимчасово   затримують   таке  майно  із  складенням протоколу,  який повинен  містити  відомості  про  причини  такого затримання  з  посиланням  на  порушення  конкретної  законодавчої норми;  опис майна,  його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб,  що виникають у  зв'язку  з таким  вилученням.  Форма  зазначеного  протоколу  ( 1239-2010-п ) затверджується Кабінетом Міністрів України. 
Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова (посадова) особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов'язаний невідкладно поінформувати керівника органу державної податкової служби (його заступника), на території  якого  здійснено  таке   затримання,   з   обов'язковим врученням примірника протоколу. 
На підставі  відомостей,  зазначених  у  протоколі,  керівник органу  державної  податкової  служби  (його  заступник)   приймає рішення  про  накладення  арешту на таке майно або відмову в ньому шляхом неприйняття такого рішення. 
Рішення про накладення арешту на майно повинне бути  прийняте до  24 години робочого дня,  що настає за днем складення протоколу про  тимчасове  затримання   майна,   але   коли   відповідно   до законодавства  України  орган державної податкової служби закінчує роботу  раніше,  то  такий  строк  закінчується  на   час   такого закінчення роботи. 
У разі  якщо  рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного  строку,  майно  вважається  звільненим  з-під  режиму тимчасового   затримання,   а  посадові  чи  службові  особи,  які перешкоджають   такому   звільненню,    несуть    відповідальність відповідно до закону. 
94.8. При  накладенні арешту на майно у випадках,  визначених пунктом 94.7  цієї  статті,  рішення  керівника  органу  державної податкової  служби  (його заступника) невідкладно вручається особі (особам,  зазначеним у пункті  94.6  цієї  статті),  зазначеній  у протоколі  про тимчасове затримання майна,  без виконання положень пункту 94.6 цієї статті. 
94.9. У  разі  якщо  місцезнаходження  осіб,   зазначених   у протоколі  про  тимчасове  затримання майна,  не виявлено або коли майно  було  затримано,  а  осіб,  яким  воно  належить  на  праві власності чи інших правах, не встановлено, рішення про арешт майна приймається керівником органу державної  податкової  служби  (його заступником)  без  вручення його особам,  зазначеним у пункті 94.6 цієї статті. 
94.10. Арешт на майно може бути накладено рішенням  керівника органу    державної    податкової    служби   (його   заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. 
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку,  у  тому числі за рішенням інших державних органів,  крім випадків,  коли  власника  майна,  на  яке  накладено  арешт,   не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом  адміністративного  арешту  протягом  строку,  визначеного законом  для  визнання  його безхазяйним,  або у разі якщо майно є таким,  що  швидко  псується,  -   протягом   граничного   строку, визначеного  законодавством.  Порядок операцій з майном,  власника якого  не  встановлено,  визначається  законодавством   з   питань поводження з безхазяйним майном. 
Строк, визначений цим пунктом,  не включає добові години,  що припадають на вихідні та святкові дні. 
94.11. Рішення керівника органу державної  податкової  служби (його  заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. 
У всіх  випадках,  коли  орган  державної  податкової  служби вищого  рівня  або  суд  скасовує  рішення про арешт майна,  орган державної  податкової  служби  вищого  рівня  проводить   службове розслідування  щодо  мотивів прийняття керівником органу державної податкової служби (його заступником) рішення про  арешт  майна  та приймає   рішення   про  притягнення  винних  до  відповідальності відповідно до закону. 
94.12. При прийнятті рішення про арешт майна банку  арешт  не може бути накладено на його кореспондентський рахунок. 
94.13. Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди,  завданих органом  державної  податкової  служби внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків,  за  рахунок  коштів  державного  бюджету,  передбачених органам  державної податкової служби,  згідно із законом.  Рішення про таке відшкодування приймається судом. 
94.14. Функції виконавця рішення  про  арешт  майна  платника податків   покладаються   на   податкового  керуючого  або  іншого працівника органу державної податкової служби,  призначеного  його керівником (заступником). Виконавець рішення про арешт: 
94.14.1. надсилає  рішення  про  арешт  майна  відповідно  до пункту 94.6 цієї статті; 
94.14.2. організовує опис майна платника податків. 
94.15. Опис майна платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих. 
У разі  відсутності  посадових  осіб платника податків або їх представників опис його майна здійснюється у присутності понятих. 
Для проведення  опису  майна  у  разі   потреби   залучається оцінювач. 
Представникам платника   податків,   майно   якого   підлягає адміністративному арешту, роз'яснюються їх права та обов'язки. 
Понятими не  можуть   бути   працівники   органів   державної податкової служби або правоохоронних органів,  а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом України "Про  виконавче провадження" ( 606-14 ). 
94.16. Під час опису майна платника податків особи,  які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам такого платника податків  або  їх  представникам відповідне рішення про накладення адміністративного арешту,  а також документи,  які засвідчують  їх повноваження   на   проведення   такого   опису.  За  результатами проведення опису майна  платника  податків  складається  протокол, який   містить   опис  та  перелік  майна,  що  арештовується,  із зазначенням назви,  кількості, мір ваги та індивідуальних ознак та за   умови   присутності  оцінювача,  вартості,  визначеної  таким оцінювачем. Усе майно, що підлягає опису, пред'являється посадовим особам  платника  податків  або  їх представникам і понятим,  а за відсутності посадових осіб або їх  представників  -  понятим,  для огляду. 
94.17. Посадова особа органу державної податкової служби, яка виконує  рішення  про  адміністративний   арешт   майна   платника податків, визначає порядок його збереження та охорони. 
94.18. Виконання  заходів,  передбачених пунктами 94.15-94.17 цієї статті,  у період з 20-ї години до 9-ї години наступного  дня не допускається. 
94.19. Припинення  адміністративного  арешту  майна  платника податків здійснюється у зв'язку з: 
94.19.1. відсутністю протягом строку,  зазначеного  у  пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим; 
94.19.2. погашенням податкового боргу платника податків; 
94.19.3. усуненням  платником  податків  причин  застосування адміністративного арешту; 
94.19.4. ліквідацією  платника   податків,   у   тому   числі внаслідок проведення процедури банкрутства; 
94.19.5. наданням  відповідному  органу  державної податкової служби третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи; 
94.19.6. скасуванням  судом  або органом державної податкової служби рішення керівника органу державної податкової служби  (його заступника) про арешт; 
94.19.7. прийняттям     судом    рішення    про    припинення адміністративного арешту; 
94.19.8.   пред'явленням  платником  податків  документа,  що підтверджує  державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців   відповідно   до   закону,   дозволів  (ліцензій)  на провадження    діяльності,    торгових    патентів,   сертифікатів відповідності реєстраторів розрахункових операцій;{  Підпункт  94.19.8  пункту 94.19 статті 94 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011, N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
94.19.9. фактичним     проведенням     платником     податків інвентаризації основних  фондів,  товарно-матеріальних  цінностей, коштів,   у   тому   числі  зняття  залишків  товарно-матеріальних цінностей, готівки. 
94.20. У випадках,  визначених підпунктами 94.19.2 - 94.19.4, 94.19.8, 94.19.9 пункту 94.19 цієї статті, рішення щодо звільнення з-під  арешту  майна  приймається  органом  державної   податкової служби  протягом  двох  робочих  днів, що наступають за днем, коли органу  державної  податкової  служби  стало відомо про виникнення підстав припинення адміністративного арешту. { Абзац перший пункту 94.20  статті 94 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
У разі   якщо  рішення  про  звільнення  майна  з-під  арешту прийнято щодо арешту, який було визнано судом обґрунтованим, орган державної   податкової   служби   повідомляє   про   своє  рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня. 
94.21. У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках,  визначених пунктами 94.19.1, 94.19.6,  94.19.7,  94.19.9, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється. 

Стаття 95. Продаж майна, що перебуває у податковій заставі 

95.1. Орган  державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи  щодо  погашення  податкового боргу  такого  платника  податків  шляхом  стягнення  коштів,  які перебувають у його власності,  а в разі їх недостатності -  шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. 
95.2. Стягнення коштів  та  продаж  майна  платника  податків провадяться  не  раніше  ніж  через  60  календарних  днів  з  дня надіслання такому платнику податкової вимоги. 
95.3. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих  такого платника податків,  здійснюється за рішенням суду,  яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. 
Орган державної  податкової  служби  звертається до суду щодо надання дозволу на  погашення  усієї  суми  податкового  боргу  за рахунок   майна  платника  податків,  що  перебуває  у  податковій заставі. 
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є  підставою  для прийняття   органом   державної   податкової  служби  рішення  про погашення усієї суми податкового боргу.  Рішення органу  державної податкової  служби  підписується  його  керівником та скріплюється гербовою печаткою  органу  державної  податкової  служби.  Перелік відомостей,  які  зазначаються  у  такому рішенні,  встановлюється центральним органом державної податкової служби. 
95.4. Орган державної податкової служби на  підставі  рішення суду  здійснює  стягнення  коштів  у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки,  що належить такому  платнику  податків. Стягнення     готівкових    коштів    здійснюється    у    порядку ( 1244-2010-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України. 
95.5. Вилучені відповідно  до  цієї  статті  готівкові  кошти вносяться  посадовою  особою органу державної податкової служби до банку в  день  їх  стягнення  для  перерахування  до  відповідного бюджету   чи   державного  цільового  фонду  в  рахунок  погашення податкового боргу платника податків.  У разі неможливості внесення зазначених  коштів  протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня.  Забезпечення збереження  зазначених коштів  до  моменту  їх  внесення  в банк здійснюється відповідним органом державної податкової служби. 
95.6. У разі якщо сума коштів,  отримана у результаті продажу майна   платника   податків,   перевищує   суму   його   грошового зобов'язання та  податкового  боргу,  різниця  перераховується  на рахунки такого платника податків або його правонаступників. 
95.7. Продаж   майна   платника   податків   здійснюється  на публічних торгах та/або через торгівельні організації. 
Продаж майна   платника   податків   на   публічних    торгах здійснюється у такому порядку: 
95.7.1. майно,  яке  може бути згруповано та стандартизовано, підлягає  продажу  за  кошти  виключно  на  біржових  торгах,  які проводяться біржами,  що створені відповідно до закону і визначені органом державної податкової служби на конкурсних засадах; 
95.7.2. цінні  папери  -  на  фондових  біржах   у   порядку, встановленому  Законом  України  "Про  цінні  папери  та  фондовий ринок" ( 3480-15 ); 
95.7.3. інше майно,  об'єкти рухомого чи нерухомого майна,  а також  цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно  на  цільових  аукціонах,  які  організовуються  за поданням   відповідного  органу  державної  податкової  служби  на зазначених біржах. 
95.8. Майно,  що швидко псується,  а також інше майно, обсяги якого не є достатніми для організації прилюдних торгів, підлягають продажу за кошти на комісійних умовах через організації  торгівлі, визначені   органом  державної  податкової  служби  на  конкурсних засадах. 
Майно боржника,  щодо  обігу  якого   встановлено   обмеження законом,  продається на закритих торгах, які проводяться на умовах змагальності.  У таких закритих торгах беруть  участь  особи,  які відповідно   до   законодавства  можуть  мати  зазначене  майно  у власності чи на підставі іншого речового права. 
95.9. У разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства,  майно  якого  перебуває у державній або комунальній власності,  чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації  або   іншого   державного   органу,   уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується  державним  органом  приватизації  за поданням   відповідного  органу  державної  податкової  служби  із дотриманням законодавства з питань приватизації.  При  цьому  інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються. 
Державний орган приватизації зобов'язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів  з  дня надходження подання органу державної податкової служби. 
95.10. З  метою реалізації майна,  яке перебуває у податковій заставі,  проводиться експертна оцінка вартості такого  майна  для визначення початкової ціни його продажу. Така оцінка проводиться у порядку,  визначеному Законом України "Про оцінку майна,  майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ). 
95.11. Не проводиться оцінка майна,  яке може бути згруповано або стандартизовано чи  має  курсову  (поточну)  біржову  вартість та/або перебуває у лістингу товарних бірж. 
95.12. Платник податків має право самостійно здійснити оцінку шляхом укладення договору  з  оцінювачем.  Якщо  платник  податків самостійно   не  здійснює  оцінку  протягом  двох  місяців  з  дня прийняття рішення про реалізацію майна, орган державної податкової служби самостійно укладає договір про проведення оцінки майна. 
95.13. Під   час  продажу  майна  на  товарних  біржах  орган державної податкової служби укладає відповідний договір з брокером (брокерською  конторою),  яка вчиняє дії з продажу такого майна за дорученням органу державної податкової служби на умовах  найкращої цінової пропозиції. 
95.14. Покупець  майна,  яке  перебуває у податковій заставі, набуває  права  власності  на  таке  майно  відповідно  до   умов, визначених у договорі (контракті),  що укладається за результатами проведених торгів. 
95.15.  Порядок  (  1244-2010-п  )  збільшення  або зменшення початкової  ціни  продажу  майна  платника  податків  визначається Кабінетом  Міністрів  України,  крім  випадків, визначених пунктом 95.9 цієї статті, які регулюються законодавством про приватизацію. 
95.16. Інформація   про   склад   майна  платників  податків, призначеного  для  продажу,  оприлюднюється  відповідною   біржею. Компенсація витрат, пов'язаних з такими публікаціями, здійснюється за  рахунок  коштів,  отриманих  від  реалізації  майна   платника податків,  у  порядку  (  1244-2010-п ), що визначається Кабінетом Міністрів України. 
95.17. Інформація  про  час  та  умови  проведення  прилюдних торгів  майном  платників  податків   оприлюднюється   відповідною біржею. 
95.18. Інформація,  зазначена у пункті 95.17 цієї статті,  та порядок  (  1244-2010-п  )  її оприлюднення визначаються Кабінетом Міністрів України. 
95.19. Платник податків або будь-яка інша особа, яка здійснює управління   майном   платника   податків   або   контроль  за  їх використанням,   зобов'язані   забезпечити   за   першою   вимогою безперешкодний доступ податкового керуючого та учасників публічних торгів до огляду та оцінки майна,  що пропонується для продажу,  а також  безперешкодне  набуття прав власності на таке майно особою, яка придбала їх на публічних торгах. 
95.20. Якщо платник податків у будь-який момент до  укладення договору   купівлі-продажу   його   майна  повністю  погашає  суму податкового боргу,  орган  державної  податкової  служби  скасовує рішення  про  проведення  його  продажу  та  вживає  заходів  щодо зупинення торгів. 
95.21.  Операції  з продажу визначеного у цій статті майна на біржових    торгах,    аукціонах   не   підлягають   нотаріальному посвідченню.{  Пункт  95.21  статті 95 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
95.22. Орган  державної податкової служби звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника  податку,  що  має  податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено  на  органи  державної  податкової служби,  у  рахунок  погашення  податкового  боргу такого платника податків.  Сума  коштів,  що  надходить  у  результаті   стягнення дебіторської  заборгованості,  в  повному обсязі (але в межах суми податкового  боргу)  зараховується  до  відповідного  бюджету   чи державного  цільового  фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків.  Сума дебіторської заборгованості,  що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку. 

Стаття 96. Погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств 

96.1. У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в  податкову заставу майна комунального підприємства,  не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням  публічних  торгів,  або  у  разі відсутності у такого боржника власного майна,  що відповідно до  законодавства  України може   бути  внесено  в  податкову  заставу  та  відчужено,  орган державної податкової  служби  зобов'язаний  звернутися  до  органу місцевого  самоврядування  чи  органу  виконавчої влади,  до сфери управління  якого  належить  майно  такого  платника  податків,  з поданням щодо прийняття рішення про: 
96.1.1. виділення   коштів   місцевого   бюджету   на  сплату податкового  боргу   такого   платника   податків.   Рішення   про фінансування   таких  витрат  розглядається  на  найближчій  сесії відповідної ради; 
96.1.2. затвердження плану досудової санації такого  платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; 
96.1.3. ліквідацію  такого  платника  податків та призначення ліквідаційної комісії; 
96.1.4. прийняття  сесією  відповідної  ради   рішення   щодо порушення справи про банкрутство платника податків. 
96.2. У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації,  у  тому  числі казенного підприємства,  не покриває суму  податкового  боргу  такого  платника  податків   і   витрат, пов'язаних  з організацією та проведенням публічних торгів,  або у разі відсутності майна,  що відповідно  до  законодавства  України може   бути  внесено  в  податкову  заставу  та  відчужено,  орган державної податкової  служби  зобов'язаний  звернутися  до  органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 
96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за  рахунок коштів,  призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; 
96.2.2. досудову санацію такого платника податків за  рахунок коштів державного бюджету; 
96.2.3. ліквідацію  такого  платника  податків та призначення ліквідаційної комісії; 
96.2.4. виключення платника  податків  із  переліку  об'єктів державної власності,  які не підлягають приватизації відповідно до закону,  з метою порушення  справи  про  банкрутство,  у  порядку, встановленому законодавством України. 
96.3. Відповідь  щодо  прийняття  одного із зазначених рішень надсилається органу   державної   податкової    служби    протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. 
У разі  неотримання  зазначеної  відповіді  у  визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про  відмову  у  задоволенні його   вимог   орган   державної  податкової  служби  зобов'язаний звернутися до суду із  позовною  заявою  про  звернення  стягнення податкового  боргу на кошти державного органу,  в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно. 
96.4. Виникнення у державного або  комунального  підприємства податкового  боргу  є  підставою для розірвання трудового договору (контракту) з керівником такого підприємства. 
96.5. Трудові  договори   (контракти),   що   укладаються   з керівником   державного  або  комунального  підприємства,  повинні містити положення про зазначену відповідальність, що є їх істотною умовою. 
Норми цього  пункту  не  поширюються  на  випадки  виникнення податкового   боргу   внаслідок   обставин    непереборної    сили (форс-мажорних обставин) або невиконання або неналежного виконання державними  органами  зобов'язань  щодо  оплати  товарів   (робіт, послуг), придбаних у такого платника податків за рахунок бюджетних коштів,  з  надання  платнику  податків  субсидій   або   дотацій, передбачених  законодавством  або  з  повернення платнику податків надміру внесених податків та зборів чи їх бюджетного відшкодування згідно з цим Кодексом та податковим законодавством України. 
96.6. Будь-які    договори    про   передачу   акцій   (інших корпоративних прав),  що перебувають у державній  або  комунальній власності, в управління третім особам повинні містити зобов'язання таких третіх осіб щодо недопущення  виникнення  податкового  боргу після такої передачі, а також умову щодо припинення дії договору в разі виникнення податкового боргу,  право відповідно  держави  або територіальної  громади  на  одностороннє  (позасудове) розірвання таких договорів у разі виникнення  такого  податкового  боргу.  Ця умова   є   істотною  для  будь-яких  договорів  про  приватизацію державного або  комунального  майна,  укладених  під  інвестиційні зобов'язання. 

Стаття 97. Погашення грошових зобов'язань або податкового                 боргу в разі ліквідації платника податків,                 не пов'язаної з банкрутством 

97.1. У   цій   статті   під  ліквідацією  платника  податків розуміється ліквідація платника податків як  юридичної  особи  або зупинення   державної  реєстрації  фізичної  особи  -  підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата  їх статусу як платника податків відповідно до законодавства. 
97.2. У разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення  про  ліквідацію  платника  податків,   не   пов'язану   з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України. 
97.3. У разі якщо внаслідок ліквідації платника податків  або скасування   державної  реєстрації  фізичної  особи  -  підприємця частина його грошових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною   у   зв'язку  з  недостатністю  майна,  така  частина погашається за рахунок  майна  засновників  або  учасників  такого підприємства,    якщо    вони    несуть    повну   або   додаткову відповідальність за зобов'язаннями  платника  податків  згідно  із законом,  у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії,  відділення чи іншого відокремленого  підрозділу юридичної  особи  - за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є  вона  платником  податку,  стосовно  якого  виникло  грошове зобов'язання  або  виник податковий борг такої філії,  відділення, іншого відокремленого підрозділу. 
В інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються   непогашеними  після  ліквідації  платника  податків, вважаються  безнадійним  боргом  і  підлягають  списанню в порядку (  1231-2010-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України. Те саме стосується  фізичної  особи  -  платника податків, яка померла або визнана  судом  безвісно  відсутньою  або  оголошена  померлою  чи визнана  недієздатною, крім випадків, коли з'являються інші особи, що  вступають  у  права спадщини, незалежно від часу набуття таких прав. 
97.4. Особою,    відповідальною    за    погашення   грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є: 
97.4.1. стосовно  платника  податків,  який  ліквідується,  - ліквідаційна  комісія  або  інший  орган,  що проводить ліквідацію згідно із законодавством України; 
97.4.2. щодо   філій,    відділень,    інших    відокремлених підрозділів  платника податків,  що ліквідуються,  - такий платник податків; 
97.4.3. стосовно фізичної особи - підприємця -  така  фізична особа; 
97.4.4. стосовно  фізичної  особи,  яка  померла  або визнана судом  безвісно  відсутньою  або  оголошена  померлою  чи  визнана недієздатною,   -  особи,  які  вступають  у  права  спадщини  або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи; 
97.4.5.   щодо   кооперативів,  кредитних  спілок  або  інших колективних господарств - їх члени (пайовики) солідарно;{  Підпункт  97.4.5  пункту  97.4  статті 97 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
97.4.6. щодо інвестиційних фондів  -  інвестиційна  компанія, яка здійснює управління таким інвестиційним фондом. 
97.5. У разі якщо платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених грошових зобов'язань  або  суми  невідшкодованих податків  з  відповідного  бюджету,  такі суми підлягають заліку в рахунок його грошових  зобов'язань  або  податкового  боргу  перед таким бюджетом. 
97.6 У  разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов'язань або  суми  невідшкодованих   податків   з   відповідного   бюджету перевищують  суми грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом,  суми перевищення використовуються  для  погашення грошових зобов'язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за  відсутності  таких  зобов'язань  (боргу)  перераховуються  у розпорядження  такого  платника  податків.  Порядок  (  z0117-11 ) проведення  заліків,  визначених  у  цьому  пункті, встановлюється Міністерством фінансів України. 

Стаття 98. Порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків, або передачі цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства в оренду чи концесію{  Назва  статті  98  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 4057-VI ( 4057-17 ) від 17.11.2011 } 

98.1. Під  реорганізацією  платника  податків  у  цій  статті розуміється зміна його правового статусу,  яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: 
98.1.1.     для     господарських     товариств    -    зміна організаційно-правового  статусу  товариства,  що  тягне  за собою зміну  коду  згідно  з  Єдиним  державним  реєстром підприємств та організацій України;{  Підпункт  98.1.1  пункту  98.1  статті 98 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
98.1.2. злиття  платників  податків,  а  саме  передача майна платника податків до статутних фондів  інших  платників  податків, унаслідок  чого  відбувається  ліквідація платника податків,  який зливається з іншими; 
98.1.3. поділ платника податків  на  декілька  осіб,  а  саме поділ  його  майна  між статутними фондами новоутворених юридичних осіб  та/або  фізичними  особами,  внаслідок  якого   відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який поділяється; 
98.1.4. виділення   з   платника   податків  інших  платників податків,  а саме передача частини  майна  платника  податків,  що реорганізується,  до  статутних  фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права,  внаслідок якого  не  відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується; 
98.1.5. реєстрацію  фізичної особи як суб'єкта господарювання без  скасування  її  попередньої  реєстрації  як  іншого  суб'єкта господарювання або з таким скасуванням. 
98.2. У разі якщо власник платника податків або уповноважений ним  орган  приймає  рішення  про  реорганізацію  такого  платника податків,   або   цілісний   майновий   комплекс   державного   чи комунального підприємства передається в оренду чи концесію грошові зобов'язання  чи  податковий  борг  підлягає врегулюванню в такому порядку:  {  Абзац  перший  пункту  98.2  статті  98  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 4057-VI ( 4057-17 ) від 17.11.2011 } 
98.2.1. якщо   реорганізація   здійснюється   шляхом    зміни найменування, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків,  після реорганізації він набуває  усіх  прав  і обов'язків  щодо  погашення  грошових  зобов'язань  чи податкового боргу, які виникли до його реорганізації; 
98.2.2. якщо  реорганізація  здійснюється  шляхом  об'єднання двох  або  більше  платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, об'єднаний платник податків  набуває  усіх  прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи  податкового  боргу  всіх  платників  податків,  що об'єдналися; 
98.2.3. якщо   реорганізація   здійснюється   шляхом   поділу платника податків на дві або більше  особи  з  ліквідацією  такого платника податків,  що розподіляється,  усі платники податків, які виникнуть  після  такої  реорганізації,  набувають  усіх  прав   і обов'язків  щодо  погашення  грошових  зобов'язань  чи податкового боргу, які виникли до такої реорганізації. 
Зазначені зобов'язання    чи    борг    розподіляються    між новоутвореними  платниками податків пропорційно часткам балансової вартості майна,  отриманого ними у процесі реорганізації згідно  з розподільним балансом. 
У разі якщо одна чи більше новоутворених осіб не є платниками податків, щодо яких виникли грошові зобов'язання або борг платника податків, який був реорганізований, зазначені грошові зобов'язання чи податковий борг  повністю  розподіляються  між  особами,  що  є платниками  таких  податків,  пропорційно  часткам отриманого ними майна,  без урахування майна,  наданого особам, що не є платниками таких податків. 
98.2.4.  у  разі  передачі  в  оренду  чи  концесію цілісного майнового   комплексу  державного  або  комунального  підприємства платник   податків   -  орендар  чи  концесіонер  після  прийняття цілісного   майнового   комплексу   державного   або  комунального підприємства  в  оренду чи концесію набуває усіх прав і обов'язків щодо  погашення  грошових  зобов'язань  чи  податкового боргу, які виникли  у  державного  або  комунального підприємства до передачі цілісного майнового комплексу в оренду чи концесію.{  Пункт  98.2  статті  98  доповнено  підпунктом 98.2.4 згідно із Законом N 4057-VI ( 4057-17 ) від 17.11.2011 } 
98.3. Реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу  іншого  платника  податків  або  внесення  частини   майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків,  який реорганізується,  не тягне  за собою  розподілу  грошових  зобов'язань  чи  податкового боргу між таким платником податків та особами,  утвореними  у  процесі  його реорганізації,  чи  встановлення їх солідарної відповідальності за порушення  податкового  законодавства,  крім  випадків,  коли   за висновками  органу  державної податкової служби така реорганізація може призвести до неналежного погашення  грошових  зобов'язань  чи податкового   боргу   платником  податків,  який  реорганізується. Рішення   про    застосування    солідарної    або    розподільної відповідальності  за порушення податкового законодавства може бути прийняте органом державної податкової служби у  разі,  коли  майно платника  податків,  що  реорганізується,  перебуває  у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.{  Пункт  98.3  статті  98 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4057-VI ( 4057-17 ) від 17.11.2011 } 
98.4. Платник  податків,  майно  якого  передане  в податкову заставу,  або  той,   що   скористався   правом   реструктуризації податкового   боргу,   зобов'язаний   завчасно   повідомити  орган державної податкової служби про прийняття рішення щодо  проведення будь-яких   видів   реорганізації   та   подати  органу  державної податкової служби план такої  реорганізації.  У  разі  коли  орган державної  податкової  служби  встановлює,  що  план реорганізації призводить  або  може  у  майбутньому  призвести  до   неналежного погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, він має право прийняти рішення про: 
98.4.1. розподіл суми грошових  зобов'язань  або  податкового боргу   між   платниками   податків,  що  виникають  у  результаті реорганізації,    з    урахуванням    очікуваної     прибутковості (ліквідності)  кожного  такого  платника податків без застосування принципу пропорційного розподілу,  встановленого пунктами  98.2  і 98.3 цієї статті; 
98.4.2. погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, забезпечених   податковою   заставою,    до    проведення    такої реорганізації; 
98.4.3. встановлення  солідарної  відповідальності  за сплату грошових зобов'язань платника податків, який реорганізується, щодо всіх  осіб,  утворених у процесі реорганізації,  що тягне за собою застосування режиму податкової застави  щодо  всього  майна  таких осіб; 
98.4.4. поширення  права податкової застави на майно платника податків,  який  створюється  шляхом  об'єднання  інших  платників податків, якщо один або більше з них мали грошові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою. 
98.5. Прийняті відповідно до пункту 98.4 цієї статті  рішення органу державної податкової служби можуть бути оскаржені в порядку та у строки,  визначені  цим  Кодексом  для  оскарження  грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом. 
98.6. Проведення    реорганізації    з   порушенням   правил, визначених   пунктом   98.4   цієї   статті,   тягне   за    собою відповідальність, встановлену законом. 
98.7. Реорганізація   платника  податків  не  змінює  строків погашення грошових зобов'язань або  податкового  боргу  платниками податків, утвореними у результаті такої реорганізації. 
98.8. У разі якщо платник податків,  що реорганізується,  має суми надміру сплачених грошових зобов'язань,  такі суми підлягають заліку   в  рахунок  його  непогашених  грошових  зобов'язань  або податкового   боргу   за   іншими   податками.   Зазначена    сума розподіляється  між  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами пропорційно загальним сумам грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків. 
98.9. У разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму  грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження  правонаступників такого  платника  податків  пропорційно  його  частці в майні,  що розподіляється,  згідно з розподільним балансом  або  передаточним актом, а у разі отримання цілісного майнового комплексу державного або   комунального   підприємства   в   оренду  чи  концесію  сума перевищення  перераховується  в  розпорядження платника податків - орендаря чи концесіонера згідно з передаточним балансом або актом. {  Пункт  98.9  статті  98 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4057-VI ( 4057-17 ) від 17.11.2011 } 

Стаття 99. Порядок виконання грошових зобов'язань фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутніми чи недієздатними,  а також неповнолітніх осіб 

99.1. Грошові зобов'язання фізичної особи у  разі  її  смерті або  оголошення  судом  померлою виконуються її спадкоємцями,  які прийняли спадщину (крім  держави),  в  межах  вартості  майна,  що успадковується,  та  пропорційно  частці  у  спадщині  на  дату її відкриття. 
Претензії спадкоємцям   пред'являються   органами   державної податкової    служби    в    порядку,    встановленому   цивільним законодавством  України  для  пред'явлення  претензій  кредиторами спадкодавця. 
Після закінчення    строку    прийняття    спадщини   грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавця  стають  грошовими зобов'язаннями та/або податковим боргом спадкоємців. 
Протягом строку  прийняття  спадщини  на грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується. 
У разі переходу  спадщини  до  держави  грошові  зобов'язання померлої фізичної особи припиняються. 
99.2. Грошові  зобов'язання неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями),  опікунами (піклувальниками) до  набуття неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі. 
Батьки (усиновителі)  неповнолітніх  і  неповнолітні  у  разі невиконання грошових зобов'язань  неповнолітніх  несуть  солідарну майнову  відповідальність за погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу. 
99.3. Грошові зобов'язання фізичної особи,  яка визнана судом недієздатною,  виконуються  її  опікуном  за  рахунок  майна такої фізичної особи у порядку, встановленому цим Кодексом. 
Опікун недієздатної особи виконує  грошові  зобов'язання,  що виникли на день визнання її недієздатною за рахунок майна,  на яке може бути звернуто стягнення згідно  із  законом,  такої  фізичної особи. 
99.4. Грошові зобов'язання фізичної особи,  яка визнана судом безвісно відсутньою,  виконуються особою,  на яку в  установленому порядку  покладено здійснення опіки над майном безвісно відсутньої особи. 
Особа, яка здійснює  опіку  над  майном  безвісно  відсутньої особи,  виконує грошові зобов'язання,  що виникли на день визнання її безвісно відсутньою,  за рахунок майна такої фізичної особи, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом. 
99.5. Батьки   (усиновителі)   та   опікуни   (піклувальники) неповнолітніх,  опікуни недієздатних,  особи,  на  яких  покладено здійснення   опіки   над   майном   безвісно   відсутніх  (законні представники платників податків  -  фізичних  осіб),  повинні  від імені відповідних фізичних осіб: 
99.5.1. подати   за   наявності   підстав   органу  державної податкової служби заяву  для  реєстрації  таких  фізичних  осіб  у Державному  реєстрі  фізичних  осіб  -  платників  податків  та  у випадках,  передбачених цим Кодексом,  іншу інформацію,  необхідну для ведення зазначеного Державного реєстру; 
99.5.2. своєчасно    подавати    належним   чином   заповнені декларації про доходи та майно; 
99.5.3. у випадках,  передбачених цим Кодексом,  вести  облік доходів і витрат; 
99.5.4. виконувати інші обов'язки, визначені цим Кодексом. 
99.6. Законні представники платників податків - фізичних осіб несуть  відповідальність,  передбачену  цим  Кодексом  та   іншими законами   для  платників  податків,  за  невиконання  обов'язків, зазначених у пункті 99.5 цієї статті. 
99.7. Якщо майна недієздатної або безвісно  відсутньої  особи недостатньо  для забезпечення виконання грошових зобов'язань такої фізичної  особи,  а  також   для   сплати   нарахованих   штрафних (фінансових)  санкцій,  то  суми  податкового  боргу  списуються у порядку,  встановленому центральним органом  державної  податкової служби. 
99.8. У  разі  скасування судом рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або  прийняття  рішення  про  поновлення цивільної    дієздатності    фізичної   особи,   яка   визнавалася недієздатною,   грошове   зобов'язання   такої   фізичної    особи відновлюється  в  частині  сум  податків,  списаних  відповідно до пункту 99.7 цієї статті. Штрафні (фінансові) санкції у такому разі не  сплачуються  за  період  з дня набрання законної сили рішенням суду  про  визнання  фізичної   особи   безвісно   відсутньою   чи недієздатною   до   дня   набрання  законної  сили  рішеннями  про скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи рішення про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи. 

Стаття 100. Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків 

100.1. Розстроченням,  відстроченням грошових зобов'язань або податкового  боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань  або  податкового  боргу  під  проценти, розмір  яких  дорівнює  розміру  пені,  визначеному  пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. 
Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то  для  розрахунку  процентів  береться сума за вирахуванням суми пені. 
100.2. Платник податків має право звернутися до контролюючого органу   із  заявою  про  розстрочення  та  відстрочення  грошових зобов'язань  або  податкового  боргу.   Платник   податків,   який звертається  до  контролюючого  органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань,  вважається таким,  що  узгодив суму такого грошового зобов'язання. 
100.3. Розстрочення  та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в межах процедури відновлення  платоспроможності боржника   здійснюються   відповідно  до  законодавства  з  питань банкрутства. 
100.4. Підставою для розстрочення  грошових  зобов'язань  або податкового  боргу  платника  податків  є  надання  ним  достатніх доказів   існування   обставин,   перелік  (  1235-2010-п  )  яких визначається   Кабінетом   Міністрів   України,  що  свідчать  про наявність  загрози  виникнення  або  накопичення податкового боргу такого  платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить   про   можливість   погашення  грошових  зобов'язань  та податкового  боргу  та/або  збільшення  податкових  надходжень  до відповідного  бюджету  внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом  якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. 
100.5. Підставою для відстрочення  грошових  зобов'язань  або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік (  1235-2010-п ) яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до  загрози  виникнення  або  накопичення податкового боргу такого платника   податків,   а  також  економічного  обґрунтування,  яке свідчить   про   можливість  погашення  грошових  зобов'язань  або податкового  боргу  та/або  збільшення  податкових  надходжень  до відповідного  бюджету  внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом  якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. 
100.6. Розстрочені суми грошових зобов'язань або  податкового боргу  (в  тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця,  що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. 
100.7. Відстрочені  суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого  місяця, визначеного   відповідним   контролюючим  органом  чи  відповідним органом місцевого самоврядування,  який згідно  із  пунктом  100.8 цієї  статті  затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових  зобов'язань  або  податкового  боргу,  але  не   пізніше закінчення   12   календарних  місяців  з  дня  виникнення  такого грошового зобов'язання або податкового  боргу,  або  одноразово  у повному обсязі. 
100.8. Рішення  про  розстрочення  та  відстрочення  грошових зобов'язань чи податкового боргу у межах  одного  бюджетного  року приймається у такому порядку: 
стосовно загальнодержавних  податків  та  зборів - керівником контролюючого органу (його заступником); 
стосовно місцевих  податків  і  зборів  -  керівником  органу державної  податкової  служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади,  до  бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори. 
100.9. Рішення  про  розстрочення  та  відстрочення  грошових зобов'язань  чи  податкового  боргу   стосовно   загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року,  приймається керівником (заступником керівника) центрального контролюючого  органу  за  узгодженням  з  Міністерством  фінансів України. 
100.10. Рішення щодо розстрочення  та  відстрочення  грошових зобов'язань чи податкового боргу окремих платників податків щороку оприлюднюються центральним контролюючим органом. 
100.11. Розстрочення або  відстрочення  надаються  окремо  за кожним    податком   та   збором.   Строки   сплати   розстрочених (відстрочених) сум або їх частки  можуть  бути  перенесені  шляхом прийняття   окремого  рішення  та  внесення  відповідних  змін  до договорів розстрочення (відстрочення). 
100.12. Договори про розстрочення (відстрочення) можуть  бути достроково розірвані: 
100.12.1. з  ініціативи  платника податків - при достроковому погашенні розстроченої суми грошового зобов'язання та  податкового боргу або відстроченої суми грошового зобов'язання або податкового боргу,  щодо яких була досягнута  домовленість  про  розстрочення, відстрочення; 
100.12.2. з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо: 
з'ясовано, що   інформація,  подана  платником  податків  при укладенні   зазначених   договорів,    виявилася    недостовірною, перекрученою або неповною; 
платник податків визнається таким,  що має податковий борг із грошових  зобов'язань,  які  виникли  після  укладення  зазначених договорів; 
платник податків   порушує   умови   погашення  розстроченого грошового зобов'язання  чи  податкового  боргу  або  відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу. 
100.13. Порядок   розстрочення   та   відстрочення   грошових зобов'язань  або  податкового боргу платника податків ( z1431-10 ) встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально  уповноваженим  центральним  органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень. 
100.14. Розстрочення,   відстрочення   податкового  боргу  не звільняють майно платника податків з податкової застави. 

Стаття 101. Списання безнадійного податкового боргу 

101.1. Списанню підлягає безнадійний податковий борг,  у тому числі  пеня  та  штрафні  санкції,  нараховані на такий податковий борг. 
101.2. Під терміном "безнадійний" розуміється: 
101.2.1. податковий  борг  платника  податку,   визнаного   в установленому   порядку  банкрутом,  вимоги  щодо  якого  не  були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута; 
101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка: 
визнана у судовому порядку недієздатною,  безвісно відсутньою або  оголошена померлою,  у разі недостатності майна,  на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; 
померла, у  разі  недостатності  майна,  на  яке  може   бути звернуто стягнення згідно із законом; 
понад 720 днів перебуває у розшуку; 
101.2.3. податковий  борг  платника податків,  стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; 
101.2.4. податковий  борг   платника   податків,   що   виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 
101.2.5. податковий    борг   платника   податків,   державна реєстрація якого припинена на підставі  рішення  суду  та  внесено запис про виключення з Державного реєстру. 
101.3. У  разі  якщо  фізична  особа,  яка у судовому порядку визнана безвісно відсутньою або  оголошена  померлою,  з'являється або  якщо фізичну особу,  яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано,  списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та  стягненню  у загальному порядку з дотриманням строків позовної давності починаючи з дня відновлення такого податкового боргу. 
101.4. Органи стягнення відкликають  розрахункові  документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу. 
101.5. Органи   державної   податкової   служби    щокварталу здійснюють   списання   безнадійного  податкового  боргу.  Порядок (  z1429-10  )  такого списання встановлюється центральним органом державної податкової служби. 

Стаття 102. Строки давності та їх застосування 

102.1. Контролюючий орган,  крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті,  має право самостійно визначити  суму  грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше  закінчення  1095  дня,  що  настає  за  останнім  днем граничного  строку подання податкової декларації та/або граничного строку  сплати  грошових  зобов'язань,  нарахованих   контролюючим органом,  а якщо така податкова декларація була надана пізніше,  - за днем її фактичного подання.  Якщо протягом  зазначеного  строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань,  платник податків вважається вільним від такого грошового  зобов'язання,  а спір  стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. 
У разі подання платником податку  уточнюючого  розрахунку  до податкової  декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою  податковою  декларацією  протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. 
102.2. Грошове   зобов'язання   може   бути   нараховане  або провадження у  справі  про  стягнення  такого  податку  може  бути розпочате  без  дотримання  строку  давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:{  Пункт  102.2 статті 102 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
102.2.1. податкову  декларацію  за  період,  протягом   якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; 
102.2.2. посадову  особу  платника  податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення  від  сплати  зазначеного грошового  зобов'язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав,  яке  набрало  законної сили. 
102.3. Відлік   строку   давності  зупиняється  на  будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено  проводити  перевірку  платника  податків  або  платник податків перебуває поза межами України,  якщо таке  перебування  є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні. 
102.4. У    разі   якщо   грошове   зобов'язання   нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності,  визначеного у пункті  102.1 цієї статті,  податковий борг,  що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого  грошового  зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.  Якщо платіж стягується за  рішенням суду,  строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. 
102.5. Заяви  про  повернення  надміру   сплачених   грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках,  передбачених цим Кодексом,  можуть бути подані не пізніше 1095 дня,  що  настає  за днем  здійснення  такої  переплати  або  отримання  права  на таке відшкодування. 
102.6. Граничні строки  для  подання  податкової  декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених  грошових  зобов'язань,  підлягають  продовженню керівником  контролюючого  органу  (його заступником) за письмовим запитом платника податків,  якщо такий платник  податків  протягом зазначених строків: 
102.6.1. перебував за межами України; 
102.6.2. перебував  у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден; 
102.6.3. перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду; 
102.6.4. мав  обмежену  свободу  пересування  у   зв'язку   з ув'язненням  чи  полоном  на  території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально; 
102.6.5. був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом. 
Штрафні санкції,  визначені  цим Кодексом,  не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання  податкової декларації згідно з цим пунктом. 
102.7. Дія пункту 102.6 цієї статті поширюється на: 
102.7.1. платників податків - фізичних осіб; 
102.7.2. посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична  особа  не  мала  інших посадових осіб,  уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати,  стягувати та вносити до бюджету  податки,  а  також вести   бухгалтерський   облік,  складати  та  подавати  податкову звітність. 
102.8. Порядок застосування пунктів 102.6 - 102.7 цієї статті встановлюється  центральними  контролюючими органами відповідно до їх повноважень. 

ГЛАВА 10. ЗАСТОСУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ ТА ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ ЗА ЗАПИТАМИ КОМПЕТЕНТНИХ ОРГАНІВ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ 

Стаття 103. Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України 

103.1. Застосування   правил  міжнародного  договору  України здійснюється  шляхом  звільнення  від  оподаткування  доходів   із джерелом  їх  походження  з України,  зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. 
103.2. Особа  (податковий   агент)   має   право   самостійно застосувати  звільнення  від  оподаткування  або  зменшену  ставку податку,  передбачену відповідним міжнародним договором України на час   виплати   доходу   нерезиденту,   якщо  такий  нерезидент  є бенефіціарним  (фактичним)  отримувачем  (власником)  доходу  і  є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. 
Застосування міжнародного    договору   України   в   частині звільнення від оподаткування  або  застосування  пониженої  ставки податку  дозволяється  тільки  за умови надання нерезидентом особі (податковому   агенту)   документа,   який   підтверджує    статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті. 
103.3. Бенефіціарним   (фактичним)   отримувачем  (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки  податку  згідно  з правилами міжнародного договору України до дивідендів,  процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. 
При цьому  бенефіціарним  (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа,  навіть якщо  така особа  має право на отримання доходу,  але є агентом,  номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу. 
103.4. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з  урахуванням  особливостей,  передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки  (або її нотаріально засвідченої копії),  яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни,  з  якою  укладено  міжнародний договір України (далі - довідка),  а також інших документів,  якщо це передбачено міжнародним договором України. 
103.5. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни,  визначеним міжнародним договором України,  за формою,  затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. 
103.6. У разі потреби така довідка може  бути  затребувана  у нерезидента   особою,   яка  виплачує  йому  доходи,  або  органом державної  податкової  служби  під  час   розгляду   питання   про повернення  сум  надміру  сплачених  грошових  зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів. 
У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися   до   органу  державної  податкової  служби  за  своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення  центральним органом державної податкової служби запиту до компетентного органу країни,  з  якою  укладено  міжнародний   договір   України,   про підтвердження зазначеної у довідці інформації. 
103.7. При   здійсненні  банками  та  фінансовими  установами України операцій  з  іноземними  банками,  пов'язаних  з  виплатою процентів,   підтвердження   факту,  що  такий  іноземний  банк  є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, не вимагається,   якщо  це  підтверджується  витягом  з  міжнародного каталогу "International Bank Identifier Code" (видання S.W.I.F.T., Belgium    International    Organization    for   Standardization, Switzerland). 
103.8. Особа,  яка виплачує доходи нерезидентові  у  звітному (податковому)   році,   у  разі  подання  нерезидентом  довідки  з інформацією за попередній звітний  податковий  період  (рік)  може застосувати  правила  міжнародного договору України,  зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році  з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року. 
103.9. Особа,  яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у   разі   здійснення   у   звітному   періоді  (кварталі)  виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України  подавати органу  державної  податкової  служби  за  своїм місцезнаходженням (місцем  проживання)  звіт  про  виплачені  доходи,  утримані   та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою,  встановленими центральним органом державної податкової служби. 
103.10. У  разі  неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту  103.4  цієї  статті  доходи  нерезидента  із  джерелом  їх походження   з  України  підлягають  оподаткуванню  відповідно  до законодавства України з питань оподаткування. 
103.11. У разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано  суму  податку,  яка  перевищує  суму,  належну до сплати відповідно  до  правил  міжнародного  договору  України,   розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи,  яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок,  заяви про повернення суми  податку  на  доходи  із джерелом їх походження з України. 
Необхідні документи   подаються  нерезидентом  або  посадовою (уповноваженою) особою,  яка повинна підтвердити свої повноваження відповідно до законодавства України. 
103.12. Орган    державної    податкової   служби   перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним  даним та відповідному міжнародному договору України,  а також  факт  перерахування  до  бюджету  відповідних  сум  податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові. 
У разі  підтвердження  факту  зайвого  утримання  сум податку орган державної податкової служби приймає рішення  про  повернення відповідної суми нерезидентові,  копії якого надаються особі,  яка під  час  виплати  доходів  нерезидентові  утримала  податок,   та нерезидентові  (уповноваженій особі).  Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку  надсилається  до  відповідного  органу Державного казначейства України. 
У разі  відмови  в  поверненні  суми  податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь. 
103.13. Орган  Державного  казначейства  України  на підставі висновку органу державної податкової служби  перераховує  кошти  у розмірі,  визначеному  у висновку,  на рахунок особи,  яка надміру утримала податок з доходів нерезидента. 
103.14. Особа,  яка здійснила виплату  доходу  нерезидентові, повертає  йому  різницю між сумою податку,  яка була утримана,  та сумою,  належною до сплати  відповідно  до  міжнародного  договору України, після отримання копії рішення органу державної податкової служби про повернення суми надміру сплачених грошових  зобов'язань або  після  зарахування  коштів від відповідного органу Державного казначейства України. 
Кошти, які за рішенням  органу  державної  податкової  служби повинні  повертатись  особі,  яка зайво утримала податок з доходів нерезидента,  можуть  бути  зараховані  в  рахунок  сплати   інших податкових  зобов'язань  такої  особи за її письмовою заявою,  яка подається  під  час  розгляду  заяви  нерезидента  про  повернення надміру   утриманих   сум  податку.  У  цьому  разі  висновок  про повернення надміру сплаченої суми податку до  відповідного  органу Державного казначейства України не надсилається. 

Стаття 104. Порядок надання допомоги у стягненні податкового боргу в міжнародних правовідносинах 

104.1. Надання  допомоги  у  стягненні  податкового  боргу  в міжнародних  правовідносинах,  за міжнародними договорами України, здійснюється в порядку,  передбаченому цим Кодексом, з урахуванням визначених цією статтею особливостей. 
104.2. Контролюючий орган після отримання документа іноземної держави,  за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу  в міжнародних   правовідносинах,  у  тридцятиденний  строк  визначає відповідність такого документа міжнародним  договорам  України.  У разі  невідповідності такого документа повертає його компетентному органу іноземної держави.  Якщо зазначений документ визнано таким, що  відповідає  міжнародним договорам України,  контролюючий орган надсилає платнику податків податкове  повідомлення  в  міжнародних правовідносинах у порядку, передбаченому статтею 42 цього Кодексу. 
104.3. Податковий    борг   в   міжнародних   правовідносинах перераховується у гривні за офіційним курсом гривні  до  іноземної валюти,  визначеним Національним банком України на день надсилання такому платнику податків податкового повідомлення. 

Стаття 105. Узгодження суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах 

105.1. У  разі  якщо  платник податків вважає,  що податковий борг  в  міжнародних  правовідносинах,   визначений   контролюючим органом   на   підставі   документа  іноземної  держави,  за  яким здійснюється  стягнення  суми  податкового  боргу,  не  відповідає дійсності,  такий  платник  податків  має  право  протягом  десяти календарних  днів,  що  настають  за  днем  отримання  податкового повідомлення   в   міжнародних   правовідносинах   про  визначення податкового боргу  в  міжнародних  правовідносинах,  подати  через контролюючий  орган  компетентному органу іноземної держави скаргу про перегляд такого рішення. 
105.2. У період  оскарження  суми  грошового  зобов'язання  в міжнародних   правовідносинах   таке  зобов'язання  не  може  бути податковим боргом до отримання від компетентного органу  іноземної держави  остаточного документа про нарахування податкового боргу в міжнародних   правовідносинах.   Такий    документ    надсилається контролюючим   органом   платнику   податків  разом  з  податковим повідомленням в міжнародних правовідносинах у порядку, визначеному статтею   58   цього   Кодексу.   Таке  податкове  повідомлення  в міжнародних   правовідносинах   не   підлягає    адміністративному оскарженню. 
105.3. На   розгляд  заяв  платників  податків  про  перегляд рішення компетентного  органу  іноземної  держави  не  поширюються норми статті 56 цього Кодексу. 

Стаття 106. Відкликання податкових повідомлень в міжнародних правовідносинах або податкових вимог 

106.1. Податкове повідомлення в  міжнародних  правовідносинах або  податкові  вимоги вважаються відкликаними,  якщо компетентний орган іноземної держави скасовує  або  змінює  документ  іноземної держави,  за  яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних  правовідносинах.  Такі   податкові   повідомлення   в міжнародних   правовідносинах   або  податкові  вимоги  вважаються відкликаними  з  дня  отримання  контролюючим  органом   документа компетентного  органу іноземної держави рішення про скасування або зміну раніше нарахованої  суми  податкового  боргу  в  міжнародних правовідносинах, який виник в іноземній державі. 

Стаття 107. Заходи щодо стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах 

107.1. Орган   державної   податкової    служби    самостійно перераховує   у   гривні  суму  податкового  боргу  в  міжнародних правовідносинах та здійснює заходи щодо стягнення суми податкового боргу  платника податку не пізніше закінчення 1095 дня,  що настає за останнім днем  граничного  строку  сплати  податку  і  збору  в іноземній  державі,  зазначеного  у документі компетентного органу іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу  в  міжнародних  правовідносинах.  Граничний строк стягнення податкового  боргу  в  міжнародних  правовідносинах   визначається відповідно до пункту 102.4 статті 102 цього Кодексу,  якщо інше не передбачено міжнародним договором України. 

Стаття 108. Нарахування пені та штрафних санкцій на суму податкового боргу в міжнародних правовідносинах 

108.1. Пеня  не  нараховується  на  суму  податкового боргу в міжнародних  правовідносинах  при  виконанні  документа  іноземної держави,  за  яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах. 
108.2. Штрафні  санкції   на   суму   податкового   боргу   в міжнародних   правовідносинах   не   накладаються   при  виконанні документа іноземної держави,  за яким здійснюється стягнення  суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах. 

ГЛАВА 11. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 

Стаття 109. Загальні положення 

109.1. Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків,  податкових агентів,  та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели  до  невиконання   або   неналежного   виконання   вимог, установлених  цим  Кодексом  та іншим законодавством,  контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. 
109.2. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими  особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування    та    порушень    вимог,    встановлених    іншим законодавством,   контроль   за  дотриманням  якого  покладено  на контролюючі органи,  тягне за собою відповідальність,  передбачену цим Кодексом та іншими законами України. 

Стаття 110. Особи, які притягаються до відповідальності за вчинення правопорушень 

110.1. Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством,  контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. 
Стаття 111. Види відповідальності за порушення законів з                  питань оподаткування та іншого законодавства,                  контроль за дотриманням якого покладено                  на контролюючі органи 
111.1. За порушення законів з питань оподаткування та  іншого законодавства,   контроль   за   дотриманням  якого  покладено  на контролюючі   органи,   застосовуються   такі    види    юридичної відповідальності: 
111.1.1. фінансова; 
111.1.2. адміністративна; 
111.1.3. кримінальна. 
111.2. Фінансова  відповідальність  за  порушення  законів  з питань оподаткування та  іншого  законодавства  встановлюється  та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у  вигляді  штрафних  (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. 

Стаття 112. Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності 

112.1. Притягнення до фінансової  відповідальності  платників податків  за  порушення  законів  з  питань оподаткування,  іншого законодавства,  контроль  за  дотриманням   якого   покладено   на контролюючі  органи,  не  звільняє  їх посадових осіб за наявності відповідних  підстав  від  притягнення  до  адміністративної   або кримінальної відповідальності. 

Стаття 113. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 

113.1. Строки застосування,  сплата,  стягнення та оскарження сум  штрафних  (фінансових)  санкцій  (штрафів)   здійснюються   у порядку,   визначеному  цим  Кодексом  для  сплати,  стягнення  та оскарження сум грошових зобов'язань.  Суми  штрафних  (фінансових) санкцій  (штрафів)  зараховуються  до бюджетів,  до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори. 
113.2. Застосування штрафних (фінансових) санкцій  (штрафів), передбачених  цією  главою,  не  звільняє  платників  податків від обов'язку сплатити до бюджету належні  суми  податків  та  зборів, контроль  за  справлянням яких покладено на контролюючі органи,  а також від застосування до  них  інших  заходів,  передбачених  цим Кодексом. 
113.3. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства,  контроль за  дотриманням  якого  покладено  на  органи державної податкової служби,  застосовуються у порядку та у розмірах,  встановлених цим Кодексом та іншими законами України. 
Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства,  контроль за дотриманням якого покладено на  органи  державної  податкової  служби,  штрафних  (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється. 

Стаття 114. Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 

114.1. Граничні  строки  застосування  штрафних  (фінансових) санкцій  (штрафів)  до  платників  податків  відповідають  строкам давності  для  нарахування  податкових   зобов'язань,   визначеним статтею 102 цього Кодексу. 
Стаття 115. Застосування штрафних (фінансових) санкцій                  (штрафів) у разі вчинення кількох порушень 
115.1. У разі вчинення платником  податків  двох  або  більше порушень  законів  з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого  покладено  на  контролюючі  органи, штрафні  (фінансові)  санкції  (штрафи)  застосовуються  за  кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо. 
Стаття 116. Рішення про застосування штрафних (фінансових)                  санкцій (штрафів) 
116.1. У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних  (фінансових)  санкцій  (штрафів)  за  порушення законів  з питань оподаткування та іншого законодавства,  контроль за дотриманням  якого  покладено  на  контролюючі  органи,  такому платнику податків      надсилаються     (вручаються)     податкові повідомлення - рішення. 
116.2. За одне податкове  правопорушення  контролюючий  орган може  застосувати  тільки  один  вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України. 

Стаття 117. Порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби 

117.1. Неподання у строки та  у  випадках,  передбачених  цим Кодексом,  заяв  або документів для взяття на облік у відповідному органі    державної    податкової    служби,    реєстрації    змін місцезнаходження  чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік  чи  внесення змін,  подання  з  помилками  чи  у  неповному  обсязі,  неподання відомостей    стосовно    осіб,    відповідальних    за    ведення бухгалтерського  обліку  та/або  складення  податкової  звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - 
тягнуть за собою накладення  штрафу на самозайнятих  осіб   у розмірі 170  гривень,  на юридичних осіб,  відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату  податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень. 
У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії,  вчинені протягом року особою,  до якої були  застосовані  штрафи  за  таке порушення, - 
тягнуть за собою накладення штрафу  на  самозайнятих  осіб  у розмірі  340 гривень,  на юридичних осіб,  відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату  податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.  
{  Пункт  117.2  статті  117  виключено  на  підставі  Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 }  

Стаття 118. Порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків 

118.1. Неподання банками або  іншими  фінансовими  установами відповідним  органам  державної  податкової  служби в установлений статтею 69 цього Кодексу  строк  повідомлення  про  відкриття  або закриття рахунків платників податків - 
тягне  за  собою  накладення  штрафу у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки. 
118.2. Здійснення видаткових операцій  за  рахунком  платника податків  до  отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах  державної податкової служби - 
тягне  за  собою накладення штрафу на банк або іншу фінансову установу в розмірі 10 відсотків суми усіх операцій за весь  період до отримання такого повідомлення, здійснених з використанням таких рахунків (крім операцій з перерахування  коштів  до  бюджетів  або державних цільових фондів), але не менш як 850 гривень. 
118.3. Неповідомлення   фізичними   особами-підприємцями   та особами,  що проводять незалежну професійну діяльність,  про  свій статус банку або іншій фінансовій установі при відкритті рахунку - тягне за собою накладення штрафу в  розмірі  340  гривень  за кожний випадок неповідомлення. 

Стаття 119. Порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків 

119.1. Неподання  або  порушення  порядку  подання  платником податків  інформації  для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, передбаченого цим Кодексом, - 
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 85 гривень. 
Ті самі  дії,  вчинені платником податків,  до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - 
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень. 
119.2. Неподання,  подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі,  з недостовірними відомостями  або  з помилками  податкової  звітності  про  суми  доходів,  нарахованих (сплачених) на користь платника податків,  суми утриманого  з  них податку - 
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. 
Ті самі дії,  вчинені платником податків,  до якого  протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - 
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень. 
119.3. Оформлення  документів,  які  містять  інформацію  про об'єкти  оподаткування  фізичних  осіб або про сплату податків без зазначення  реєстраційного  номера   облікової   картки   платника податків, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки  платника  податків,  крім  випадків,  визначених пунктом 119.2 цієї статті, - 
тягне за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень. 

Стаття 120. Неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності 

120.1. Неподання або несвоєчасне подання  платником  податків або  іншими  особами,  зобов'язаними  нараховувати  та  сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - 
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень,  за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. 
Ті самі дії,  вчинені платником податків,  до якого  протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - 
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень  за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.  
{  Підпункт  120.1.1  пункту  120.1  статті  120 виключено на підставі Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 }  
120.2. Невиконання  платником  податків  вимог,  передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті  50  цього  Кодексу,  щодо  умов самостійного внесення змін до податкової звітності - 
тягне за  собою  накладення  штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого  заниження  податкового  зобов'язання (недоплати). 
При самостійному  донарахуванні  суми  податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються. 

Стаття 121. Порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а такождокументів,                  пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи 

121.1. Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів  облікових  та  інших  регістрів,   бухгалтерської   та статистичної  звітності,  інших  документів  з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею  44  цього Кодексу  строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим  органам  оригіналів  документів  чи  їх  копій   при здійсненні податкового   контролю  у  випадках,  передбачених  цим Кодексом, - 
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. 
Ті самі  дії,  вчинені платником податків,  до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - 
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. 

Стаття 122. Порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою - підприємцем 

122.1. Несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного  податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291  цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в  розмірі  50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.{  Пункт  122.1 статті 122 в редакції Закону N 4014-VI ( 4014-17 ) від 04.11.2011 } 

Стаття 123. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання 

123.1.  У  разі  якщо  контролюючий орган самостійно визначає суму   податкового   зобов'язання,   зменшення   суми   бюджетного відшкодування  та/або  від'ємного  значення суми податку на додану вартість платника    податків     на     підставах,     визначених підпунктами 54.3.1,  54.3.2,  54.3.4,  54.3.5,  54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - 
тягне за собою  накладення  на  платника  податків  штрафу  в розмірі  25  відсотків  суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. 
При повторному протягом  1095  днів  визначенні  контролюючим органом  суми податкового зобов'язання з цього податку,  зменшення суми бюджетного відшкодування - 
тягне за собою  накладення  на  платника  податків  штрафу  у розмірі  50  відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.{  Пункт  123.1 статті 123 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
123.2. Використання  платником  податків  (посадовими особами платника податків)  сум,  що  не  сплачені  до  бюджету  внаслідок отримання  (застосування)  податкової  пільги,  не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання  згідно  із  законом  з питань   відповідного   податку,   збору  (обов'язкового  платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - 
тягне за собою стягнення до  бюджету  суми  податків,  зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.  Сплата  штрафу  не  звільняє  таких  осіб  від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування. 

Стаття 124. Відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди органу державної податкової служби 

124.1. Відчуження платником податків майна,  яке перебуває  у податковій   заставі,   без  попередньої  згоди  органу  державної податкової служби,  якщо  отримання  такої  згоди  є  обов'язковим згідно з цим Кодексом, - 
тягне за  собою  накладення   штрафу   в   розмірі   вартості відчуженого майна. 

Стаття 125. Порушення порядку отримання та використання торгового патенту 

125.1. Суб'єкти   господарювання,  що  проводять  торговельну діяльність,  здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги: 
за порушення    порядку   використання   торгового   патенту, передбаченого підпунктами 267.6.1 - 267.6.3  пункту  267.6  статті 267  цього  Кодексу,  сплачують  штраф  у  розмірі  збору  на один календарний місяць (для діяльності у  сфері  розваг  -  у  розмірі збору на один квартал); 
за здійснення  діяльності,  передбаченої  статтею  267  цього Кодексу,  без  отримання  відповідних  торгових  патентів  або   з порушенням  порядку використання торгового патенту,  передбаченого підпунктами 267.6.4  -  267.6.6  пункту  267.6  статті  267  цього Кодексу  (крім  діяльності  у  сфері  розваг),  сплачують  штраф у подвійному  розмірі  збору  за  весь   період   здійснення   такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць; 
за здійснення  реалізації  товарів,  визначених пунктом 267.2 статті 267  цього  Кодексу,  без  отримання  пільгового  торгового патенту  або  з порушенням порядку його отримання та використання, передбаченого підпунктами 267.6.4 - 267.6.6  пункту  267.6  статті 267  цього Кодексу,  сплачують штраф у п'ятикратному розмірі збору за  весь  період  здійснення  такої  діяльності,  але   не   менше п'ятикратного його розміру за рік; 
за здійснення    торговельної    діяльності   без   придбання короткотермінового патенту або з порушенням порядку його отримання та  використання,  передбаченого  підпунктами  267.6.4  -  267.6.6 пункту  267.6  статті  267  цього  Кодексу,  сплачують   штраф   у подвійному розмірі збору за весь строк такої діяльності; 
за здійснення діяльності у сфері розваг, передбаченої статтею 267 цього Кодексу,  без отримання відповідного  торгового  патенту або   з   порушенням   порядку  його  використання,  передбаченого підпунктами 267.6.4  і  267.6.5  пункту  267.6  статті  267  цього Кодексу,  сплачують  штраф  у восьмикратному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності,  але не  менше  восьмикратного його розміру за один квартал. 
Несплата (неперерахування) суб'єктом господарювання сум збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності,  зазначених у  підпункті  267.1.1  пункту  267.1  статті  267  цього Кодексу в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, - 
тягне за  собою  накладення  штрафу  у  розмірі  50 відсотків ставок збору, встановлених статтею 267 цього Кодексу. 

Стаття 126. Порушення правил сплати (перерахування) податків 

126.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового  зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий  платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: { Абзац перший пункту 126.1 статті 126 із змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
при затримці  до  30  календарних днів включно,  наступних за останнім днем строку  сплати  суми  грошового  зобов'язання,  -  у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; 
при затримці   більше   30  календарних  днів,  наступних  за останнім днем строку  сплати  суми  грошового  зобов'язання,  -  у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. 

Стаття 127. Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати 

127.1. Ненарахування,     неутримання     та/або     несплата (неперерахування)  податків  платником  податків,  у  тому   числі податковим  агентом,  до  або  під  час  виплати доходу на користь іншого платника податків, - 
тягнуть за собою накладення штрафу  в  розмірі  25  відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. 
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - 
тягнуть за  собою  накладення  штрафу  у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. 
Дії,   передбачені   абзацом  першим  цього  пункту,  вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - { Абзац п'ятий пункту 127.1 статті  127  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 
тягнуть за  собою  накладення  штрафу  у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. 
Відповідальність за  погашення  суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок  щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При  цьому  платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої  суми  податкових  зобов'язань  або податкового  боргу,  крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.  {  Абзац  сьомий  пункту  127.1  статті  127 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } 

Стаття 128. Неподання або подання з порушенням строку банками чи іншими фінансовими установами податкової інформації органам державної податкової служби 

128.1. Неподання або подання податкової інформації банками чи іншими фінансовими установами з порушенням строку, визначеного цим Кодексом, органам державної податкової служби, - 
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень. 
Ті самі  дії,  вчинені  протягом  року   після   застосування штрафу, - 
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень. 

ГЛАВА 12. ПЕНЯ 

Стаття 129. Пеня 
129.1. Пеня нараховується: 
129.1.1. після закінчення встановлених цим  Кодексом  строків погашення  узгодженого  грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. 
Нарахування пені розпочинається: 
а) при самостійному нарахуванні суми  грошового  зобов'язання платником  податків  -  від  першого  робочого дня,  наступного за останнім днем граничного  строку  сплати  грошового  зобов'язання, визначеного цим Кодексом; 
б) при  нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня,  наступного за останнім  днем граничного  строку  сплати  грошового зобов'язання,  визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом; 
129.1.2. у  день  настання   строку   погашення   податкового зобов'язання,  нарахованого  контролюючим  органом  або  платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого  заниження та   за   весь   період   заниження   (в   тому  числі  за  період адміністративного та/або судового оскарження); 
129.1.3. у  день  настання   строку   погашення   податкового зобов'язання,   визначеного   податковим   агентом   при   виплаті (нарахуванні) доходів на користь  платників  податків  -  фізичних осіб,   та/або  контролюючим  органом  під  час  перевірки  такого податкового агента. 
129.2. У разі скасування  нарахованого  контролюючим  органом грошового  зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або  судового  оскарження  пеня  за  період  заниження   такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується. 
129.3. Нарахування пені закінчується: 
129.3.1. у  день  зарахування  коштів  на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках  погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; 
129.3.2. у   день  проведення  взаєморозрахунків  непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету  перед  таким платником податків; 
129.3.3. у  день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали  суду  у  справі  про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); 
129.3.4. при прийнятті рішення щодо скасування  або  списання суми податкового боргу (його частини). 
У разі  часткового  погашення  податкового  боргу  сума такої частки  визначається  з  урахуванням  пені,  нарахованої  на  таку частку. 
129.4. Пеня,  визначена  підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті,  нараховується на суму податкового боргу  (включаючи  суму штрафних  санкцій  за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків  річних  облікової  ставки  Національного банку України,  діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин  таких  ставок  є  більшою,  за  кожний  календарний  день прострочення у його сплаті. 
Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї  статті, нараховується  із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. 
Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї  статті, нараховується  із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України,  діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб. 
129.5. Зазначений  розмір пені застосовується щодо всіх видів податків,  зборів та інших грошових зобов'язань,  крім  пені,  яка нараховується    за    порушення   строку   розрахунку   у   сфері зовнішньоекономічної  діяльності,  що  встановлюється  відповідним законодавством. 
129.6. За  порушення  строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів,  установлених Законом України  "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ( 2346-14 ),  з вини банку  такий  банк  сплачує  пеню  за  кожний  день  прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом,  а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом,  за порушення порядку своєчасного  та  повного  внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду.  При  цьому  платник  податків  звільняється  від відповідальності  за  несвоєчасне  або  перерахування не в повному обсязі таких податків,  зборів та інших платежів  до  бюджетів  та державних  цільових фондів,  включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. 
129.7. Не   вважається   порушенням   строку    перерахування податків,  зборів  (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене  внаслідок   регулювання   Національним   банком   України економічних  нормативів  такого  банку,  що  призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. 
Якщо у майбутньому банк або його правонаступники  відновлюють платоспроможність,  відлік строку зарахування податків,  зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення. 
129.8. При стягненні коштів  і  майна  платників  податків  - клієнтів банків,  страхувальників страхових організацій або членів інших небанківських фінансових установ,  утворених  відповідно  до закону,  органи державної податкової служби або державні виконавці не  мають  права  звертати  стягнення   на   залишки   коштів   на кореспондентських   рахунках   банків,  а  також  на  страхові  та прирівняні  до  них  резерви  банків,  страхових  організацій  або фінансових  установ,  що  сформовані  відповідно  до законодавства України. 

Стаття 130. Зупинення строків нарахування пені 

130.1. У  разі  якщо  керівник  контролюючого  органу   (його заступник)  відповідно  до  процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду  скарги  платника податків понад строки, визначені статтею 56 цього Кодексу, пеня не нараховується протягом таких  додаткових  строків,  незалежно  від результатів адміністративного оскарження. 

Стаття 131. Порядок сплати пені, нарахованої за невиконання податкового зобов'язання 

131.1. Нараховані контролюючим органом суми  пені  самостійно сплачуються платником податків. 
131.2. При  погашенні  суми  податкового боргу (його частини) кошти,  що  сплачує  такий  платник  податків,   у   першу   чергу зараховуються  в рахунок податкового зобов'язання.  У разі повного погашення суми податкового боргу кошти,  що сплачує такий  платник податків,  в  наступну  чергу  зараховуються  у  рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. 
Якщо платник податків не  виконує  встановленої  цим  пунктом черговості  платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає  з  порушенням  зазначеного  порядку),  орган   державної податкової  служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. 
131.3. Суми пені  зараховуються  до  бюджетів  або  державних цільових   фондів,   до   яких  згідно  із  законом  зараховуються відповідні податки. 

Стаття 132.  Порядок нарахування пені у разі порушення умов, за яких надавалося звільнення (умовне звільнення) від оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України 

132.1. У разі порушення умов митних режимів, при розміщенні в які надано умовне звільнення від оподаткування,  а  також  у  разі порушення  умов щодо цільового використання товарів,  при ввезенні яких надано  звільнення  від  оподаткування  відповідно  до  цього Кодексу,  особа,  відповідальна  за  дотримання митного режиму,  а також особа,  відповідальна за дотримання умов,  за яких надається звільнення   від   оподаткування   (щодо   цільового  використання товарів),  зобов'язані сплатити суму податкового зобов'язання,  на яку   було   надано   звільнення  (умовне  звільнення),  та  пеню, нараховану на суму такого податкового зобов'язання за період з дня надання  звільнення (умовного звільнення) від оподаткування до дня оплати. 
У разі   направлення   претензій   щодо   сплати   податкових зобов'язань гаранту пеня нараховується на строк, що не перевищує 3 місяці з дня,  що наступає за  днем  закінчення  строку  виконання зобов'язань, забезпечених гарантією. 
132.2. Для   цілей  обчислення  пені  строком  сплати  митних платежів вважається: 
132.2.1. при використанні товарів в інших цілях,  ніж  ті,  у зв'язку  з  якими  було  надано звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами,  - перший день,  коли особою було порушено обмеження щодо користування та розпорядження товарами. 
Якщо такий  день установити неможливо,  строком сплати митних платежів  уважається  день   прийняття   митним   органом   митної декларації ( 748-97-п ) на такі товари; 
132.2.2. при  порушенні  вимог  і  умов  митних процедур,  що відповідно до податкового законодавства тягне за  собою  обов'язок щодо  сплати  митних  платежів - день здійснення такого порушення. Якщо такий день  установити  неможливо  -  строком  сплати  митних платежів уважається день початку дії відповідної митної процедури; 
132.2.3. в  інших  випадках  - день виникнення обов'язку щодо сплати митних платежів. 
132.3. У разі якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується. 
Це правило не застосовується, якщо: 
а) платник податків не подає податкову декларацію за  період, протягом якого відбулося таке заниження; 
б) судом  встановлено  вчинення  злочину  посадовими  особами платника податків або фізичною особою -  платником  податків  щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

 

Пошук на сайті

Вхід на сайт