Т. Дяків: обгрунтування необхідності відміни штрафних санкцій та списання боргів суб'єктів спрощеної системи оподаткування перед ПФУ
Мова йде про борги суб'єктів спрощеної системи оподаткування (надалі – ССО), утворені внаслідок не нарахування та несплати ними внесків до ПФУ на зарплату.
Прем'єр-міністр України п.М.Азаров 12 травня ц.р. в ході розширеного засідання Ради підприємців при КМУ погодився з пропозицією представників об'єднань малого та середнього бізнесу відмінити штрафні санкції за несплачені підприємцями у 2010 р. пенсійні внески.
У зв'язку з цим пропонується звернути увагу на наступне:
1. Збільшення зобов'язань суб'єктів ССО (як підприємців - фізичних осіб так і юридичних осіб) перед ПФУ з 01.01.2004 р. було встановлено законом „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Цим Законом було змінено регулювання правовідносин, запроваджене Указом Президента „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", що суперечить нормі п. 4 Розділу 15 Конституції України.
Ця обставина була визнана у ВРУ 11.02.2010 р. в процесі обговорення законопроектів про внесення змін до функціонування спрощеної системи оподаткування. Голова Комітету ВРУ з питань податкової і митної політики п. С.Терьохін в ході обговорення ( Див. за посиланням на сервері ВРУ:
http://www.rada.gov.ua/zakon/skl6/6session/STENOGR/11021006_05.htm) проінформував Раду, (16:52:12, цитата): „Одначе, на жаль, відповідно до рішення Конституційного Суду ми не можемо своїм законом правити Указ Президента, який був прийнятий підчас Перехідних положень після прийняття Конституції 1996 року. Відповідно до Конституції України ми можемо прийняти комплексний акт, яким всі ці правовідносини відрегулювати. Тому Комітет вирішив, що звернутися до Кабінету Міністрів з тим, щоби Кабінет Міністрів надав новий комплексний закон, проект Закону про спрощену систему оподаткування замість Указу Президента, який в свій час був прийнятий по правилах Перехідних положень."
Таким чином зобов'язання в с і х суб'єктів ССО перед ПФУ починаючи з 01.01.2004 р. були встановлені неправомірно, що у 2007-2008 роках підтверджували, зокрема, ідентичні рішення трьох рівнів адміністративних судів України, які розглядали спори суб'єктів ССО з органами ПФУ.
2. Спроможність (посильність) сплати страхувальниками внесків до ПФУ визначається не організаційно-правовою формою СПД і не типом системи оподаткування (загальна чи спрощена), а виключно структурою вартості конкретних товарів (робіт, послуг), фонд оплати праці у якій коливається від долей відсотка (для капіталомістких високотехнологічних підприємств) до 80% і більше у сфері малого бізнесу, де головним чином реалізується індивідуальний потенціал людини, працівника.
3. Основна частина суб'єктів ССО стала жертвою „єдиного підходу" (нарахування внесків у розмірі 33,2% на ФОП без огляду на структуру вартості продукції) і була вимушена тінізувати доходи, зарплати та кількість працівників. Ті ж суб'єкти ССО, які не вдавалися до тінізації своєї діяльності та розраховували на правове вирішення спорів з органами ПФУ постраждали найбільше. Вони або вже збанкрутували за результатами судових рішень, або перебувають у стадії банкрутства.
Ігнорування Урядом і ВРУ звернень підприємців (у 2002 р.) про шкідливість введення авансового внеску з податку на прибуток та (у 2003-2004 рр.) про неможливість виконання нарахування та сплати внесків до ПФУ на реальну зарплату, спричинило вимушену тінізацію діяльності та, як наслідок, багатомільярдні збитки для відповідних бюджетів і продовжується до цього часу.
4. 7 травня 2010 р. на сайті Ради підприємців при КМУ було подано результати аналізу, (проведеного робочою групою під керівництвом віце-премєр-міністра з питань економіки п.С.Тігіпка за участю представників ДПАУ, ПФУ, Мінфіну), з якого випливає, що юридичні особи – суб'єкти ССО сплачують до зведеного бюджету б і л ь ш е коштів (у відсотках до отриманого доходу), ніж аналогічні підприємства загальної системи оподаткування. За даними ДПА у Львівській області за 2003-2005 роки (копія довідки додається) юридичні особи – платники єдиного податку фактично перераховували до зведеного бюджету у 3-3,5 рази більше коштів, ніж підприємства загальної системи.
5. Виходячи зі змісту Розпорядження Кабміну від 10 березня 2005 р. N 58-р, (видане за ініціативою ПФУ!) всі перевірки, внаслідок яких були донараховані внески до ПФУ, були такими, що не відповідають вимогам законодавства, а тому не сплачені до ПФУ суми фінансових санкцій підлягають списанню для "...юридичних та фізичних осіб - платників єдиного і фіксованого податку..." Цим же Розпорядженням було припинено перевірки суб'єктів ССО органами ПФУ „...до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.", проте територіальні органи ПФУ через певний час стали ігнорувати це Розпорядження.
Крім цього пунктом 4 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-IV від 25 березня 2005 року встановлено, що сплата та зарахування до бюджетів та державних цільових фондів сум єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва здійснюються в порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2005 року.
6.У 2004 р. (на 6-у році функціонування ССО) стосунки між засновниками, керівниками та працівниками підприємств – платників єдиного податку були фінансово збалансованими. Додаткові зобов'язання перед ПФУ не мали джерела фінансування і могли бути виконані роботодавцями у повній мірі лише через зменшення рівня оплати праці найманих працівників, тобто – за рахунок порушення їх прав, закріплених трудовими угодами.
Враховуючи обставини, викладені вище у п. 4., фінансування потреб ПФУ (після 2004 р.) з державного бюджету, солідарну сутність цієї категорії пенсійних внесків, зарахування пенсійного стажу застрахованим особам лише у межах нарахованих, сплачених і зарахованих внесків, ненарахування та несплата внесків частиною суб'єктів ССО – юридичних осіб не спричинила збитків для ПФУ. Навпаки, кошти у розмірі 42% єдиного податку від цих суб'єктів поступили на рахунки ПФУ, але не були зараховані на користь конкретного страхувальника чи застрахованої особи.
Висновки:
1. Зобов'язання перед ПФУ, встановлені законом „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2004 р., для більшості суб'єктів ССО були нереальними до виконання.
2. Законодавче врегулювання відносин суб'єктів ССО з ПФУ у відповідності до вимог п. 4 Розділу 15 Конституції України на даний час Верховною Радою України не забезпечено.
3. Законодавчій відміні (списанню) підлягають штрафні санкції за несплачені суб'єктами ССО пенсійні внески, оскільки суб'єкти спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (як фіз. так і юр. особи) не мають перед Пенсійним фондом України інших зобов'язань, ніж ті, що були встановлені Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Голова правління Асоціації платників Теодор Дяків
податків Львівської області
Мова йде про борги суб'єктів спрощеної системи оподаткування (надалі – ССО), утворені внаслідок не нарахування та несплати ними внесків до ПФУ на зарплату.
Прем'єр-міністр України п.М.Азаров 12 травня ц.р. в ході розширеного засідання Ради підприємців при КМУ погодився з пропозицією представників об'єднань малого та середнього бізнесу відмінити штрафні санкції за несплачені підприємцями у 2010 р. пенсійні внески.
У зв'язку з цим пропонується звернути увагу на наступне:
1. Збільшення зобов'язань суб'єктів ССО (як підприємців - фізичних осіб так і юридичних осіб) перед ПФУ з 01.01.2004 р. було встановлено законом „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Цим Законом було змінено регулювання правовідносин, запроваджене Указом Президента „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", що суперечить нормі п. 4 Розділу 15 Конституції України.
Ця обставина була визнана у ВРУ 11.02.2010 р. в процесі обговорення законопроектів про внесення змін до функціонування спрощеної системи оподаткування. Голова Комітету ВРУ з питань податкової і митної політики п. С.Терьохін в ході обговорення ( Див. за посиланням на сервері ВРУ:
http://www.rada.gov.ua/zakon/skl6/6session/STENOGR/11021006_05.htm) проінформував Раду, (16:52:12, цитата): „Одначе, на жаль, відповідно до рішення Конституційного Суду ми не можемо своїм законом правити Указ Президента, який був прийнятий підчас Перехідних положень після прийняття Конституції 1996 року. Відповідно до Конституції України ми можемо прийняти комплексний акт, яким всі ці правовідносини відрегулювати. Тому Комітет вирішив, що звернутися до Кабінету Міністрів з тим, щоби Кабінет Міністрів надав новий комплексний закон, проект Закону про спрощену систему оподаткування замість Указу Президента, який в свій час був прийнятий по правилах Перехідних положень."
Таким чином зобов'язання в с і х суб'єктів ССО перед ПФУ починаючи з 01.01.2004 р. були встановлені неправомірно, що у 2007-2008 роках підтверджували, зокрема, ідентичні рішення трьох рівнів адміністративних судів України, які розглядали спори суб'єктів ССО з органами ПФУ.
2. Спроможність (посильність) сплати страхувальниками внесків до ПФУ визначається не організаційно-правовою формою СПД і не типом системи оподаткування (загальна чи спрощена), а виключно структурою вартості конкретних товарів (робіт, послуг), фонд оплати праці у якій коливається від долей відсотка (для капіталомістких високотехнологічних підприємств) до 80% і більше у сфері малого бізнесу, де головним чином реалізується індивідуальний потенціал людини, працівника.
3. Основна частина суб'єктів ССО стала жертвою „єдиного підходу" (нарахування внесків у розмірі 33,2% на ФОП без огляду на структуру вартості продукції) і була вимушена тінізувати доходи, зарплати та кількість працівників. Ті ж суб'єкти ССО, які не вдавалися до тінізації своєї діяльності та розраховували на правове вирішення спорів з органами ПФУ постраждали найбільше. Вони або вже збанкрутували за результатами судових рішень, або перебувають у стадії банкрутства.
Ігнорування Урядом і ВРУ звернень підприємців (у 2002 р.) про шкідливість введення авансового внеску з податку на прибуток та (у 2003-2004 рр.) про неможливість виконання нарахування та сплати внесків до ПФУ на реальну зарплату, спричинило вимушену тінізацію діяльності та, як наслідок, багатомільярдні збитки для відповідних бюджетів і продовжується до цього часу.
4. 7 травня 2010 р. на сайті Ради підприємців при КМУ було подано результати аналізу, (проведеного робочою групою під керівництвом віце-премєр-міністра з питань економіки п.С.Тігіпка за участю представників ДПАУ, ПФУ, Мінфіну), з якого випливає, що юридичні особи – суб'єкти ССО сплачують до зведеного бюджету б і л ь ш е коштів (у відсотках до отриманого доходу), ніж аналогічні підприємства загальної системи оподаткування. За даними ДПА у Львівській області за 2003-2005 роки (копія довідки додається) юридичні особи – платники єдиного податку фактично перераховували до зведеного бюджету у 3-3,5 рази більше коштів, ніж підприємства загальної системи.
5. Виходячи зі змісту Розпорядження Кабміну від 10 березня 2005 р. N 58-р, (видане за ініціативою ПФУ!) всі перевірки, внаслідок яких були донараховані внески до ПФУ, були такими, що не відповідають вимогам законодавства, а тому не сплачені до ПФУ суми фінансових санкцій підлягають списанню для "...юридичних та фізичних осіб - платників єдиного і фіксованого податку..." Цим же Розпорядженням було припинено перевірки суб'єктів ССО органами ПФУ „...до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.", проте територіальні органи ПФУ через певний час стали ігнорувати це Розпорядження.
Крім цього пунктом 4 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-IV від 25 березня 2005 року встановлено, що сплата та зарахування до бюджетів та державних цільових фондів сум єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва здійснюються в порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2005 року.
6.У 2004 р. (на 6-у році функціонування ССО) стосунки між засновниками, керівниками та працівниками підприємств – платників єдиного податку були фінансово збалансованими. Додаткові зобов'язання перед ПФУ не мали джерела фінансування і могли бути виконані роботодавцями у повній мірі лише через зменшення рівня оплати праці найманих працівників, тобто – за рахунок порушення їх прав, закріплених трудовими угодами.
Враховуючи обставини, викладені вище у п. 4., фінансування потреб ПФУ (після 2004 р.) з державного бюджету, солідарну сутність цієї категорії пенсійних внесків, зарахування пенсійного стажу застрахованим особам лише у межах нарахованих, сплачених і зарахованих внесків, ненарахування та несплата внесків частиною суб'єктів ССО – юридичних осіб не спричинила збитків для ПФУ. Навпаки, кошти у розмірі 42% єдиного податку від цих суб'єктів поступили на рахунки ПФУ, але не були зараховані на користь конкретного страхувальника чи застрахованої особи.
Висновки:
1. Зобов'язання перед ПФУ, встановлені законом „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2004 р., для більшості суб'єктів ССО були нереальними до виконання.
2. Законодавче врегулювання відносин суб'єктів ССО з ПФУ у відповідності до вимог п. 4 Розділу 15 Конституції України на даний час Верховною Радою України не забезпечено.
3. Законодавчій відміні (списанню) підлягають штрафні санкції за несплачені суб'єктами ССО пенсійні внески, оскільки суб'єкти спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (як фіз. так і юр. особи) не мають перед Пенсійним фондом України інших зобов'язань, ніж ті, що були встановлені Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Голова правління Асоціації платників Теодор Дяків
податків Львівської області
