В.Щербина: додаткові аргументи для обгрунтування необхідності зменшення ЄСВ для малаго бізнесу
Шановна пані Оксано.
Для Вашої зустрічі з керівництвом робочої групи з підготування першої частини 14-го розділу ПКУ вважаю корисним надати Вам додаткові аргументи для обгрунтування Вашої позиції і позиції малаго та середнього бізнесу. Думаю, що Вам відомі ці аргументи, бо я вже тривалий час намагаюся подавати їх усіма можливими способами і куди тільки можливо. Нещодавно до цієї аргументації (з різних приводів і в різних пропорціях) почали вдаватися і політики: Ксенія Ляпіна, Наталія Королевська і навіть Сергій Терьохін. Проте їх не можна розділити, бо вони нероздільно пов’язані між собою самою суттю економічного процесу і вимагають системного підходу в застосуванні.
Перше: простий оцінковий розрахунок показує, що самим законодавством спричинено відсутність джерела для фінансування зобов’язань, які виникають у зв’язку з легальним функціонуванням праці і зарплати незалежно від рівня її оплати. Якщо співставити гривню легальної зарплати з усіма податковими та соціальними зобов’язаннями, які на неї нагромаджені, то видно, що результуюча величина більша від зарплати ((1/0,8)*1,4*1,2)-1=1,1 (тут у лівій частині виразу 1 - гривня заробітної плати, яка складає платоспроможний попит, інші елементи коефіцієнтного ряду - податки і внески, які послідовно застосовуються при ціноутворенні). Це, - якщо не враховувати особливості оподаткування ПДВ. Бо він вперше накручується на всі складові доданої вартості (якими є зарплата, ПДФО з неї і соцвнески) на стороні роботодавця, а другий раз - коли робітники і пенсіонери купують товари, послуги і сплачують по тарифах. Оскільки можуть виникнути контраргументи, що, мовляв, Кодексом визначено, що малі підприємці та деякі види економічної діяльності не є платниками чи об’єктами сплати ПДВ, у розрахунку сплату ПДВ враховано тільки один раз. Не враховано також сплату акцизів, мит та інших податків, яка єавжди присутня в реальній економіці, що робить оцінковий розрахунок оптимістичним щодо границі перерозподілу (вилучення) реалізованої праці. Джерелом фінансування усіх цих "наворотів" є ЛИШЕ заробітна плата, реалізована в реальному секторі! Жодні кредити чи інвестиції цим джерелом НЕ Є! Тому і сплатити українські податки неможливо. Їх треба ЗІБРАТИ! Скільки вдасться... Для того й потрібно усе те: ускладнений облік, невиправданий надмірний контроль, засилля силових структур для тиску на бізнес тощо... Усунення цих перекосів необхідне ДЛЯ УСІЄЇ економіки України, проте, якщо для цього нема політичної волі, то його треба здійснити для малаго бізнесу, бо він не зможе функціонувати.
Наступне: чим по-суті є оті соціальні внески? Якщо людина-працівник до пенсії не дожила, або нетривалий час скористалася "державними" пенсійними нагромадженнями, то для неї ці "нагромадження" - це втрачені кошти, а для її родини - втрачені можливості отримати і самі ці нагромадження, і проценти, які об’єктивно на них наростають. Адже їх можна ще за життя працівника капіталізувати на користь родини: вкласти у здоров"я, в освіту, в активи... Тож ця "соціалка" є інструментом постійного утримання родин у стані "пролетаріату" шляхом комунізації праці: 1/3 легальнореалізовано праці стає власністю комуни, а не родини. А в економіці при цьому виникає великий масив квазізобов’язань: зобов’язань, які, крім того, що для них не існує джерела фінансування, ще й свою мету втрачають (задекларовану мету..., хоча справжньою їх метою є просто вилучити кошти, щоб вони не набули власника і не були капіталізовані, перетворені у приватну власність). І марно нарікати на "жулікуватих" роботодавців і "несвідомих" працівників: вони об’єктивно діють, співставляючи СЬОГОДЕННІ ризики з сьогоденним потребами і можливостями. Без такої їх поведінки уряд вимушений буде не зупиняти станок, який друкує грошові знаки. Саме знаки, а не гроші!..
Подолати вказані недоліки можливо лише шляхом НЕГАЙНОГО зменшення нарахувань ЄСВ на зарплату (це і усуне комунізацію праці, і водночас зменшить податковий тиск). Для цього треба СЬОГОДНІ вдатися до термінових заходів зменшення ЄСВ у сфері малаго підприємництва, а паралельно готувати проект пенсійної реформи (концепцію з розрахунками я зараз готую і, якщо цікавить, - можу запропонувати).
З повагою,
Володимир Щербина.
Шановна пані Оксано.
Для Вашої зустрічі з керівництвом робочої групи з підготування першої частини 14-го розділу ПКУ вважаю корисним надати Вам додаткові аргументи для обгрунтування Вашої позиції і позиції малаго та середнього бізнесу. Думаю, що Вам відомі ці аргументи, бо я вже тривалий час намагаюся подавати їх усіма можливими способами і куди тільки можливо. Нещодавно до цієї аргументації (з різних приводів і в різних пропорціях) почали вдаватися і політики: Ксенія Ляпіна, Наталія Королевська і навіть Сергій Терьохін. Проте їх не можна розділити, бо вони нероздільно пов’язані між собою самою суттю економічного процесу і вимагають системного підходу в застосуванні.
Перше: простий оцінковий розрахунок показує, що самим законодавством спричинено відсутність джерела для фінансування зобов’язань, які виникають у зв’язку з легальним функціонуванням праці і зарплати незалежно від рівня її оплати. Якщо співставити гривню легальної зарплати з усіма податковими та соціальними зобов’язаннями, які на неї нагромаджені, то видно, що результуюча величина більша від зарплати ((1/0,8)*1,4*1,2)-1=1,1 (тут у лівій частині виразу 1 - гривня заробітної плати, яка складає платоспроможний попит, інші елементи коефіцієнтного ряду - податки і внески, які послідовно застосовуються при ціноутворенні). Це, - якщо не враховувати особливості оподаткування ПДВ. Бо він вперше накручується на всі складові доданої вартості (якими є зарплата, ПДФО з неї і соцвнески) на стороні роботодавця, а другий раз - коли робітники і пенсіонери купують товари, послуги і сплачують по тарифах. Оскільки можуть виникнути контраргументи, що, мовляв, Кодексом визначено, що малі підприємці та деякі види економічної діяльності не є платниками чи об’єктами сплати ПДВ, у розрахунку сплату ПДВ враховано тільки один раз. Не враховано також сплату акцизів, мит та інших податків, яка єавжди присутня в реальній економіці, що робить оцінковий розрахунок оптимістичним щодо границі перерозподілу (вилучення) реалізованої праці. Джерелом фінансування усіх цих "наворотів" є ЛИШЕ заробітна плата, реалізована в реальному секторі! Жодні кредити чи інвестиції цим джерелом НЕ Є! Тому і сплатити українські податки неможливо. Їх треба ЗІБРАТИ! Скільки вдасться... Для того й потрібно усе те: ускладнений облік, невиправданий надмірний контроль, засилля силових структур для тиску на бізнес тощо... Усунення цих перекосів необхідне ДЛЯ УСІЄЇ економіки України, проте, якщо для цього нема політичної волі, то його треба здійснити для малаго бізнесу, бо він не зможе функціонувати.
Наступне: чим по-суті є оті соціальні внески? Якщо людина-працівник до пенсії не дожила, або нетривалий час скористалася "державними" пенсійними нагромадженнями, то для неї ці "нагромадження" - це втрачені кошти, а для її родини - втрачені можливості отримати і самі ці нагромадження, і проценти, які об’єктивно на них наростають. Адже їх можна ще за життя працівника капіталізувати на користь родини: вкласти у здоров"я, в освіту, в активи... Тож ця "соціалка" є інструментом постійного утримання родин у стані "пролетаріату" шляхом комунізації праці: 1/3 легальнореалізовано праці стає власністю комуни, а не родини. А в економіці при цьому виникає великий масив квазізобов’язань: зобов’язань, які, крім того, що для них не існує джерела фінансування, ще й свою мету втрачають (задекларовану мету..., хоча справжньою їх метою є просто вилучити кошти, щоб вони не набули власника і не були капіталізовані, перетворені у приватну власність). І марно нарікати на "жулікуватих" роботодавців і "несвідомих" працівників: вони об’єктивно діють, співставляючи СЬОГОДЕННІ ризики з сьогоденним потребами і можливостями. Без такої їх поведінки уряд вимушений буде не зупиняти станок, який друкує грошові знаки. Саме знаки, а не гроші!..
Подолати вказані недоліки можливо лише шляхом НЕГАЙНОГО зменшення нарахувань ЄСВ на зарплату (це і усуне комунізацію праці, і водночас зменшить податковий тиск). Для цього треба СЬОГОДНІ вдатися до термінових заходів зменшення ЄСВ у сфері малаго підприємництва, а паралельно готувати проект пенсійної реформи (концепцію з розрахунками я зараз готую і, якщо цікавить, - можу запропонувати).
З повагою,
Володимир Щербина.
