Лист Місцевого осередку ВГО «Союз захисту підприємництва» у Львівській області щодо екологічного податку
Згідно із статею 240 ПКУ платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, бюджетні установи, громадстькі та інші підприємства і т.д. Тобто, кожен малий магазин чи школа, поліклініка чи офіс, в якому встановлений найменший побутовий котел для опаленя приміщення має джерело шкідливих викидів і зобов'язаний подавати екологічну декларацію і спачувати податки.
Ми не проти сплачувати такий податок, але адміністрування такого податку в десятки разів перевищує сам податок. До прикладу: ми є підприємством у сфері торгівлі і маємо торгово-офісне приміщення, яке в зимовий період опалюється побутовим котлом потужністю 65 кВт.
Згідно із ст 249.3 ПКУ суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забрудненя обчислюється платниками податку самостійно щоквартально виходячи з фактичних обсягів викидів.
На підставі паспорту котла і технічного звіту по проведенню пуско-налагоджувальних робіт котла (котрий коштував 10 200 грн.) були проведені такі підрахунки і сума податку за перший квартал становила 3 грн. 69 коп.
Щоб узаконити ці шкідливі викиди необхідно провести інвентаризацію джерела викидів, розробити проект гранично-допустимих викидів в незалежній організації, погодити проект в санепідемстанції і екологічній інспекції, отримати дозвіл на викиди. Загалом така процедура коштує 3 500грн. За ці кошти наше підприємство могло б 240 років сплачувати податки державі за шкідливі викиди. Ми не проти сплачувати екологічні податки, але виникає питання доцільності такого податку, якщо його адміністрування коштує так дорого і навіщо ще комусь невідомо за що платити, якщо котел пройшов заводські випробування, має міжнародний сертифікат відповідності і в його паспортних характеристиках відображені викиди, які ми можемо самостійно прорахувати.
Генеральний директор
ТзОВ «Торговий центр «Привокзальний»;
Голова місцевого осередку
ВГО «Союз захисту підприємництва»
у Львівській області Костик В.С.
Згідно із статею 240 ПКУ платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, бюджетні установи, громадстькі та інші підприємства і т.д. Тобто, кожен малий магазин чи школа, поліклініка чи офіс, в якому встановлений найменший побутовий котел для опаленя приміщення має джерело шкідливих викидів і зобов'язаний подавати екологічну декларацію і спачувати податки.
Ми не проти сплачувати такий податок, але адміністрування такого податку в десятки разів перевищує сам податок. До прикладу: ми є підприємством у сфері торгівлі і маємо торгово-офісне приміщення, яке в зимовий період опалюється побутовим котлом потужністю 65 кВт.
Згідно із ст 249.3 ПКУ суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забрудненя обчислюється платниками податку самостійно щоквартально виходячи з фактичних обсягів викидів.
На підставі паспорту котла і технічного звіту по проведенню пуско-налагоджувальних робіт котла (котрий коштував 10 200 грн.) були проведені такі підрахунки і сума податку за перший квартал становила 3 грн. 69 коп.
Щоб узаконити ці шкідливі викиди необхідно провести інвентаризацію джерела викидів, розробити проект гранично-допустимих викидів в незалежній організації, погодити проект в санепідемстанції і екологічній інспекції, отримати дозвіл на викиди. Загалом така процедура коштує 3 500грн. За ці кошти наше підприємство могло б 240 років сплачувати податки державі за шкідливі викиди. Ми не проти сплачувати екологічні податки, але виникає питання доцільності такого податку, якщо його адміністрування коштує так дорого і навіщо ще комусь невідомо за що платити, якщо котел пройшов заводські випробування, має міжнародний сертифікат відповідності і в його паспортних характеристиках відображені викиди, які ми можемо самостійно прорахувати.
Генеральний директор
ТзОВ «Торговий центр «Привокзальний»;
Голова місцевого осередку
ВГО «Союз захисту підприємництва»
у Львівській області Костик В.С.
