Звернення Союзу ювелірів України до Президента України щодо Закону України від 16.10.2012 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо діяльності Мінфіну, Мінекономрозвитку, інших центральних органів виконавчої влади...
Президенту України
В.Ф. Януковичу
вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220
Щодо Закону України від 16.10.2012 р.
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
(щодо діяльності Міністерства фінансів, Міністерства
економічного розвитку і торгівлі, інших центральних
органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується
та координується через відповідних міністрів)»
(проект закону №10223 від 15.03.2012 р.)
Шановний Вікторе Федоровичу!
На підпис Президенту України поданий 8.11.2012 р. Закон України від 16.10.2012 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо діяльності Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів)» (далі за текстом – Закон).
Цей Закон змінює правовідносини між суб`єктами господарювання, що діють на ювелірному ринку, та між суб`єктами господарювання і державними органами, у зв`язку з чим Союз ювелірів України наголошує на наступному.
Союз ювелірів України та всі доброчесні учасники ювелірного ринку схвалюють прийняття норми Закону, згідно з якою відбитки іменників, зареєстровані суб'єктами господарювання, дозволяється наносити тільки на вироби, виготовлені цим суб'єктом господарювання (абз. 11 п.п. 1 п. 28), оскільки таким чином буде перекрито шлях легалізації незаконно ввезених в Україну ювелірних виробів.
Також схвалюється створення державних установ пробірного контролю (абз. 1, 4 п.п. 5 п. 28), оскільки клеймування ювелірних виробів державним пробірним клеймом повинно належати до адміністративних послуг, що надаються Державою, а не суб`єктами господарювання зі статусом казенних підприємств. Відповідно, пробірна плата за такі послуги повинна бути платежем до бюджету.
Водночас, Закон містить ряд суттєвих недоліків, які можуть значно погіршити умови здійснення діяльності суб`єктами господарювання – учасниками ювелірного ринку, знизити рівень побутового обслуговування населення, а також сприяти розбалансуванню системи державного управління.
Зокрема, Законом запроваджується обов`язкова реєстрація в Державній пробірній службі України суб`єктів господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням (абз. 5 п.п. 1 п. 28). Проте, Закон не визначає ані перелік документів, необхідних для такої реєстрації, ані порядок і строки проведення реєстрації, ані вид документу, що підтверджує реєстрацію, ані відповідальність службових осіб за порушення порядку і строків реєстрації, що може в майбутньому ускладнити входження суб`єктів господарювання на ринок та сприяти поширенню корупції.
Ці недоліки необхідно усунути безпосередньо в Законі, запровадивши механізм такої реєстрації на принципах простоти і доступності (мінімум документів, достатньо тільки подання заяви про реєстрацію), безоплатності (без плати за реєстрацію та/або за видачу документа, що її підтверджує) та дистанційності (можливість подати документи поштою або через веб-сайт Державної пробірної служби України), а також на принципі мовчазної згоди при видачі документа, що підтверджує реєстрацію.
Закон передбачає встановлення обов`язку суб`єктів господарювання передавати брухт та відходи дорогоцінних металів за договорами купівлі-продажу або на умовах давальницької сировини для афінажу підприємствам (абз. 4 п.п. 2 п. 28). Запровадження цієї норми знищить 100% малих ювелірних майстерень і пунктів дрібного ремонту ювелірних виробів. При цьому зникнуть два види соціально затребуваних побутових послуг – виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням та ремонт ювелірних виробів. Адже плата за афінаж на переробних підприємствах, яка досягає 10% вартості афінованих дорогоцінних металів, разом із втратами дорогоцінних металів при афінажу в середньому на рівні 10% стануть непомірним фінансовим і ресурсним навантаженням на малий ювелірний бізнес.
Незрозуміло, чому дозволено виробляти, наприклад, кефір та інші корисні продукти з кислого молока, а чому Закон не дозволяє виготовляти ювелірні та побутові вироби з брухту дорогоцінних металів, що було усталеною практикою ювелірного виробництва у незалежній Україні, колишньому СРСР та впродовж століть, починаючи з часів Київської Русі.
Також незрозуміло, чому виготовлювачі ювелірних виробів повинні передавати відходи та брухт дорогоцінних металів на афінаж іншим підприємствам, вимиваючи власні обігові кошти, а не можуть здійснювати афінаж самостійно.
Вважаємо, що прийнята норма абз. 4 п.п. 2 п. 28 Закону призведе до припинення діяльності всіх малих ювелірних майстерень і пунктів ремонту ювелірних виробів, зменшення надходжень до бюджету, скорочення робочих місць, незадоволення попиту на побутові послуги з виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням та ремонту ювелірних виробів.
Пропонується норму абз. 4 п.п. 2 п. 28 Закону виключити.
Крім того, Законом запроваджується норма щодо обов`язкового ведення суб`єктами господарювання обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння за встановленим порядком та подання звітності (абз. 3 п.п. 2 п. 28). Проте, суб`єкти господарювання не одержують в користування дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння з Державного фонду за квотами, що могло би спричинити доцільність їх обов`язкового обліку та подання звітності про операції з ними. Такі суб`єкти господарювання закуповують дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння у власність на ринку або отримують як давальницьку сировину. Тому запровадження обов`язкового ведення обліку таких об`єктів права приватної власності та подання звітності про операції з ними є недоцільним і надмірним засобом державного регулювання, який не має визначеної мети і завдань. Тому пропонується норму абз. 3 п.п. 2 п. 28 Закону виключити.
Також зауважуємо, що у п.п. 3 п. 28 Закону внесені зміни до відсутнього абзацу третього частини 4 статті 4 Закону України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними». Цей абзац був виключений згідно з Законом України від 09.02.2012 №4395-VI. Ця помилка потребує усунення.
Крім того, у ряді норм прийнятого Закону розпорошуються між Мінфіном і Державною пробірною службою України функції та повноваження щодо здійснення управління Державним фондом дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.
Зокрема, в одних нормах Закону Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України формується та поповнюється Державною пробірною службою України, а в інших – Мінфіном, як це є на даний час.
При цьому Історичний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, який є частиною Державного фонду, знаходиться в управлінні Мінфіну.
Державне сховище дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, до якого зараховуються цінності Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, також належить до сфери управління Мінфіну.
Прийняття норм, в яких розпорошені між Мінфіном та Державною пробірною службою України функції та повноваження щодо управління Державним фондом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, призведе до розбалансування системи державного управління у цій сфері.
Усвідомлюючи необхідність завершення розпочатої Президентом України адміністративної реформи, вважаємо недосконалим і таким, що потребує суттєвого доопрацювання, прийнятий Закон України від 16.10.2012 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо діяльності Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів)».
Пропонуємо повернути зазначений Закон до Верховної Ради на доопрацювання з пропозиціями Президента України.
При підготовці пропозицій Президента України до зазначеного Закону просимо врахувати зауваження та пропозиції Союзу ювелірів України.
З повагою,
Президент Союзу ювелірів України Д.В. Видолоб
Президенту України
В.Ф. Януковичу
вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220
Щодо Закону України від 16.10.2012 р.
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
(щодо діяльності Міністерства фінансів, Міністерства
економічного розвитку і торгівлі, інших центральних
органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується
та координується через відповідних міністрів)»
(проект закону №10223 від 15.03.2012 р.)
Шановний Вікторе Федоровичу!
На підпис Президенту України поданий 8.11.2012 р. Закон України від 16.10.2012 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо діяльності Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів)» (далі за текстом – Закон).
Цей Закон змінює правовідносини між суб`єктами господарювання, що діють на ювелірному ринку, та між суб`єктами господарювання і державними органами, у зв`язку з чим Союз ювелірів України наголошує на наступному.
Союз ювелірів України та всі доброчесні учасники ювелірного ринку схвалюють прийняття норми Закону, згідно з якою відбитки іменників, зареєстровані суб'єктами господарювання, дозволяється наносити тільки на вироби, виготовлені цим суб'єктом господарювання (абз. 11 п.п. 1 п. 28), оскільки таким чином буде перекрито шлях легалізації незаконно ввезених в Україну ювелірних виробів.
Також схвалюється створення державних установ пробірного контролю (абз. 1, 4 п.п. 5 п. 28), оскільки клеймування ювелірних виробів державним пробірним клеймом повинно належати до адміністративних послуг, що надаються Державою, а не суб`єктами господарювання зі статусом казенних підприємств. Відповідно, пробірна плата за такі послуги повинна бути платежем до бюджету.
Водночас, Закон містить ряд суттєвих недоліків, які можуть значно погіршити умови здійснення діяльності суб`єктами господарювання – учасниками ювелірного ринку, знизити рівень побутового обслуговування населення, а також сприяти розбалансуванню системи державного управління.
Зокрема, Законом запроваджується обов`язкова реєстрація в Державній пробірній службі України суб`єктів господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням (абз. 5 п.п. 1 п. 28). Проте, Закон не визначає ані перелік документів, необхідних для такої реєстрації, ані порядок і строки проведення реєстрації, ані вид документу, що підтверджує реєстрацію, ані відповідальність службових осіб за порушення порядку і строків реєстрації, що може в майбутньому ускладнити входження суб`єктів господарювання на ринок та сприяти поширенню корупції.
Ці недоліки необхідно усунути безпосередньо в Законі, запровадивши механізм такої реєстрації на принципах простоти і доступності (мінімум документів, достатньо тільки подання заяви про реєстрацію), безоплатності (без плати за реєстрацію та/або за видачу документа, що її підтверджує) та дистанційності (можливість подати документи поштою або через веб-сайт Державної пробірної служби України), а також на принципі мовчазної згоди при видачі документа, що підтверджує реєстрацію.
Закон передбачає встановлення обов`язку суб`єктів господарювання передавати брухт та відходи дорогоцінних металів за договорами купівлі-продажу або на умовах давальницької сировини для афінажу підприємствам (абз. 4 п.п. 2 п. 28). Запровадження цієї норми знищить 100% малих ювелірних майстерень і пунктів дрібного ремонту ювелірних виробів. При цьому зникнуть два види соціально затребуваних побутових послуг – виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням та ремонт ювелірних виробів. Адже плата за афінаж на переробних підприємствах, яка досягає 10% вартості афінованих дорогоцінних металів, разом із втратами дорогоцінних металів при афінажу в середньому на рівні 10% стануть непомірним фінансовим і ресурсним навантаженням на малий ювелірний бізнес.
Незрозуміло, чому дозволено виробляти, наприклад, кефір та інші корисні продукти з кислого молока, а чому Закон не дозволяє виготовляти ювелірні та побутові вироби з брухту дорогоцінних металів, що було усталеною практикою ювелірного виробництва у незалежній Україні, колишньому СРСР та впродовж століть, починаючи з часів Київської Русі.
Також незрозуміло, чому виготовлювачі ювелірних виробів повинні передавати відходи та брухт дорогоцінних металів на афінаж іншим підприємствам, вимиваючи власні обігові кошти, а не можуть здійснювати афінаж самостійно.
Вважаємо, що прийнята норма абз. 4 п.п. 2 п. 28 Закону призведе до припинення діяльності всіх малих ювелірних майстерень і пунктів ремонту ювелірних виробів, зменшення надходжень до бюджету, скорочення робочих місць, незадоволення попиту на побутові послуги з виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням та ремонту ювелірних виробів.
Пропонується норму абз. 4 п.п. 2 п. 28 Закону виключити.
Крім того, Законом запроваджується норма щодо обов`язкового ведення суб`єктами господарювання обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння за встановленим порядком та подання звітності (абз. 3 п.п. 2 п. 28). Проте, суб`єкти господарювання не одержують в користування дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння з Державного фонду за квотами, що могло би спричинити доцільність їх обов`язкового обліку та подання звітності про операції з ними. Такі суб`єкти господарювання закуповують дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння у власність на ринку або отримують як давальницьку сировину. Тому запровадження обов`язкового ведення обліку таких об`єктів права приватної власності та подання звітності про операції з ними є недоцільним і надмірним засобом державного регулювання, який не має визначеної мети і завдань. Тому пропонується норму абз. 3 п.п. 2 п. 28 Закону виключити.
Також зауважуємо, що у п.п. 3 п. 28 Закону внесені зміни до відсутнього абзацу третього частини 4 статті 4 Закону України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними». Цей абзац був виключений згідно з Законом України від 09.02.2012 №4395-VI. Ця помилка потребує усунення.
Крім того, у ряді норм прийнятого Закону розпорошуються між Мінфіном і Державною пробірною службою України функції та повноваження щодо здійснення управління Державним фондом дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.
Зокрема, в одних нормах Закону Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України формується та поповнюється Державною пробірною службою України, а в інших – Мінфіном, як це є на даний час.
При цьому Історичний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, який є частиною Державного фонду, знаходиться в управлінні Мінфіну.
Державне сховище дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, до якого зараховуються цінності Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, також належить до сфери управління Мінфіну.
Прийняття норм, в яких розпорошені між Мінфіном та Державною пробірною службою України функції та повноваження щодо управління Державним фондом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, призведе до розбалансування системи державного управління у цій сфері.
Усвідомлюючи необхідність завершення розпочатої Президентом України адміністративної реформи, вважаємо недосконалим і таким, що потребує суттєвого доопрацювання, прийнятий Закон України від 16.10.2012 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо діяльності Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів)».
Пропонуємо повернути зазначений Закон до Верховної Ради на доопрацювання з пропозиціями Президента України.
При підготовці пропозицій Президента України до зазначеного Закону просимо врахувати зауваження та пропозиції Союзу ювелірів України.
З повагою,
Президент Союзу ювелірів України Д.В. Видолоб
